Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 197

Коли відчинилися двері, і слуга назвав чиєсь ім'я, Марко Поло голосно промовив:

— Скажіть міністрові Ахмеду, що я більше не буду чекати. Швидше! На вулиці мене жде паланкін.

Присутні багатозначно перезирнулись. Марко Поло був улюбленцем імператора. Одне його слово могло принести їм нещастя або лихо. Тому відверто показувати свою зловтішність ніхто з них не наважувався. Всі чекали. Якщо цей високий пан і справді потрапив у немилість, у них ще буде час дати волю своїм почуттям.

Секретар вклонився Марко Поло.

— Пробачте милостивий пане, — мовив він збентежено. — Прошу вас, зачекайте хвилинку. Пан міністр Ахмед…

— Ідіть і передайте те, що я вам наказав, — владним голосом мовив Марко.

Заклавши руку за спину, він почав задумливо походжати по передпокою. Нікому не було помітно, як напружено чекає він відповіді. Кілька тижнів тому імператор виїхав з своїм двором в літню резиденцію в Шаньту. Марко пригадалось кілька подій, яким він досі не надавав значення, але тепер раптом побачив їх у зовсім іншому світлі. Після проводів імператора Ахмед сказав йому, люб'язно посміхаючись:

— Його величність залишив нас. Тепер ви цілком у моїх руках, бег Поло. Дехто боїться мене, але ж ви ні?

— Чому б я вас боявся? — здивовано спитав його Марко.

— Не вірте тому, що кажуть люди. Ви — мій друг. — Міністр поклав руку Марко на плече і привітно посміхнувся.

1 ще згадував Марко Поло про одну нараду, в якій він брав участь, йшлося про заміщення посад спалювачів паперових грошей. Ахмед запропонував замінити кількох начальників відділів, хоч усі знали»: робилося це лише тому, що Ахмед вирішив віддати вакантні посади своїм прихильникам. Однак ніхто не заперечив. Тільки Марко Поло спитав:

— А чому їх хочуть звільнити, міністр Ахмед? Вони зловживали довір'ям на службі?

Міністр відповів йому коротко й сухо:

— Вважайте, що вони зловживали довір'ям на службі. — І одразу ж спритно перейшов до іншої теми.

Спливав час. Марко думав про слова батька: «Я б ніколи не рвав стосунків з Ахмедом. Адже він користується цілковитою довірою імператора».

Гордість Марко була вражена. Йому здавалося, ніби він чекає цілу вічність. Нарешті двері відчинились, і секретар обвів поглядом залу.

— Милостивий пане, — звернувся він до Марко, — пробачте, що вам довелося чекати. Трапилась помилка, пане.

Марко одразу відчув себе вільніше і пішов слідом за секретарем. Ахмед устав з свого срібного крісла і рушив йому назустріч.

— Що я чую, бег Поло? — мовив він. — Ви були змушені чекати? Пробачте, непростима помилка. Я звелю покарати свого секретаря. Але скажіть, що привело вас до мене? Говоріть сміливо. Напевно, важлива справа, про яку ви хочете розповісти мені.

— Ви посилали по мене кур'єра, — відповів Марко Поло. — Невже ви цього не пам'ятаєте, милостивий пане? Він сказав, що ви хочете говорити зі мною в якійсь нагальній справі.

Міністр Ахмед непорушним поглядом дивився кудись повз Марко, його чоло наморщилось. Обличчя, допіру ще люб'язне, нараз стало холодним і неприступним.