Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 186
Віллі Мейнк
Ашіма схрестила на грудях руки.
— Я вже й сама не знаю, — сказала вона. — Я боюся за Матео… Ох, Марко, я навіть не знаю, чи мені хочеться їхати в Куньмін. Там у мене немає жодної близької людини… І я нікого не знаю… Однак мені пора спати. На добраніч, Марко.
— Буона ноте, — гукнув він їй мовою своєї батьківщини.
— Буона ноте, — відгукнулась дівчина до нього з темряви.
Двері тихо зачинилися. Подих вітерця загасив свічку.
ПРИДВОРНІ ІНТРИГИ
Хан Кублай повернувся з Шаньту в Камбалі. Протягом трьох днів не припинялись бенкети, які імператор влаштовував для своїх придворних і посланців. В них брало участь більше вісімдесяти тисяч чоловік. Володар сидів на своєму високому троні, повернувшись обличчям до півдня. Біля столу стояли придворні, котрі подавали імператорові страви й напої. Ніс і рот у них було закрито шовковими хустками, щоб навіть їхній подих не долітав до імператорських страв і напоїв. Паж подав імператору золотий келих з вином, відступив на три кроки назад і став навколішки. Всі придворні й гості теж опустились на коліна і низько схилили голови.
Володар підніс келих до вуст. В ту ж мить арфісти вдарили по струнах, заграли цимбали, барабани й духова музика.
Високий володар випив і опустив келих, його пооране зморшками жовтосіре обличчя почервоніло. Музика затихла, дами й кавалери встали з підлоги і зайняли свої місця По праву руку від хана Кублая сиділи його сини, внуки й родичі. Стіл і лавка у його старшого сина Чінкіма були трохи вищі, ніж у інших синів.
Великий хан Кублай, імператор Китаю, сидів на високому, оздобленому драконами троні і дивився понад головами придворних і гостей. Шовкові, гаптовані золотом і сріблом, вишиті квітами й фігурками звірів вбрання створювали таку багату на барви картину, що її не міг би намалювати жоден художник.
Імператор помахом руки підкликав до себе придворного. Він бажав говорити з Марко Поло. На його обличчі з'явився лукавий вираз, але одразу ж зник, як тільки підійшов венеціанець. Марко вклонився. Міністр Ахмед протиснувся ближче до трону. Хіу Хенг, як і завжди, стояв, схрестивши руки, зліва від трону.
— Ви вивчали в Камбалі грошову справу, — мовив хан Кублай. — Скажіть, чи добре вона налагоджена?
Марко знав, що імператор любить короткі відповіді. Не вагаючись, він відповів:
— Я в захопленні від мудрої фінансової політики вашої величності.
Раптом хан Кублай відчув у животі тупий біль. Володар вмить спохмурнів. Пажеві було наказано принести вина. Знову зазвучали інструменти, і знову гості й придворні низько схилили голови, чекаючи, доки імператор не кине свого келиха на підлогу.
— Ахмед хоче збільшити податки, — сказав імператор. — Мені потрібні гроші на утримання армії. Чи, може, не треба збільшувати податки?
Марко Поло замислився. Навіть у найдальших закутках зали стихли розмови, немов усі відчули, яку важливу справу обговорюють біля трону.
Марко помітив, що Хіу Хенг дивиться на нього з неприхованою тривогою. Вперше перед ним. розкрилося обличчя китайського вченого. Потім він відшукав очима Ахмеда, який привітно посміхнувся до нього і злегка кивнув головою.