Читать «Клуб «100 ключів»» онлайн - страница 31

— Ну а коли це, скажімо, з пошани до вас…

— Мені дуже приємно це чути, але дуже важко в це повірити. Сподіваюся, з мого боку не буде надмірною нескромністю запитати, яким правом ви тут?

— Будь ласка, пане Йонкер. Ви можете негайно зателефонувати своєму адвокатові. Знайте, що я прийшов до вас без жодного мандата, і це дає вам право, як то кажуть, вигнати мене звідси у три вирви. Та майте на увазі, що така демонстративна відмова нам допомогти може бути витлумачена як ворожість, ба навіть намагання щось від нас приховати…

Голландець посміхнувся і, повернувшись у своєму кріслі, простяг руку до коробки з сигарами.

— Сподіваюсь, ви курите?

— Лише люльку.

— То прошу…

Витягши сигару, він майже ритуальним жестом підніс її до вуха, постукав по ній пальцем, далі зрізав кінчик якимось золотим інструментом і неквапливо запалив.

— Ще одне запитання, — мовив він, випустивши цілу хмарку блакитного диму: — Чи слід мені розуміти, що ви надаєте великої ваги цій справі і тому власною персоною обходите усіх підряд, хто мешкає на авеню Жюно? Бо було б прикро дізнатися, що лише мене самого вшановано такою честю.

Мегре також заходився підшукувати слова.

— Ні, на цій вулиці ви не перший, кому я ставлю подібні запитання. Мої інспектори, як ви кажете, обходять усіх підряд, хто мешкає на цій вулиці. І коли я вирішив зробити вам цей візит власною персоною, то лише тому, що вважаю вас гідним виняткової уваги.

Голландець ледь кивнув головою, немов на знак подяки, та було видно, що він не дуже йняв віри своєму гостеві.

— Що ж, я спробую вам відповісти… Сподіваюся, мені не треба нагадувати вам, що я не допущу жодного втручання в моє особисте життя.

Мегре вже розтулив був рота, щоб відповісти, як раптом задзвонив телефон.

— Перепрошую.

Йонкер зняв трубку і коротко відповів по-англійському. Брови в нього насупилися. Мегре вивчав англійську мову ще в школі і ніколи не відзначався своїми успіхами в цій дисципліні. Тож коли він був в Англії і під час обох подорожей до Сполучених Штатів, попри всю поблажливість співрозмовників, од його шкільних знань було небагато користі.

І все-таки Мегре второпав, що голландець зараз від чогось відмовлявся, посилаючись на надмірну зайнятість. А на якесь запитання невідомого відповів:

— Еге ж, із тієї самої фірми… Я вам пізніше зателефоную…

Чи не означало це, що зайнятий він був через представника тієї самої професії, до якої належав і попередній гість, інспектор Шінк'є?

— Пробачте ще раз! Тепер я до ваших послуг…

Він відкинувся на спинку крісла і, вигідно злігши ліктями на бильця, спокійно поглядав, як потроху наростає білий попіл на сигарі.

— Ви оце запитали в мене, пане Йонкер, що я робив би, якби опинився на вашому місці… Тож прошу вас тепер уявити себе на моєму. Коли в тому чи в тому районі вчинено злочин, то завжди можна знайти сусідів, котрі щось чули, щось бачили — хоч і не звернули на це свого часу належної уваги.