Читать «Останній з могікан» онлайн - страница 200

В ліс вони ввійшли без жодних перешкод і не спіткали нікого, хто міг би зняти тривогу або вділити їм потрібної відомості, аж поки дісталися до криївок своїх власних розвідників. Тут усі зупинилися, і ватаги провели тиху нараду.

Різні плани було пропоновано, але ні один з них не годився з намірами запального ватага. Коли б від Анкеса тільки залежало, він би як стій порвався до бою разом із своїм вояцтвом, але така тактика суперечила індіянським звичаям і поглядам. Тож він хоч-не-хоч мусив пристати на обачливість та прислухатись до порад, тоді як з голови йому не спадала зухвалість Магуа та небезпека, в якій опинилась Кора.

Вже багато хвилин, не доходячи згоди, радилися делавари, коли це раптом з ворожої сторони вигулькнула чиясь постать, що хутко подалася до них, так наче то був посланець для мирних переговорів. Але ярдів за сто від делаварської схованки невідомий спинився, вагаючись, куди йти далі. Погляди всіх звернулися до Анкеса, чекаючи наказа.

— Соколине Око, — тихо звернувся молодий ватаг, — цей чоловік не повинен ніколи більше розмовляти з гуронами.

— Його час прийшов, — коротко відповів розвідник, просовуючи крізь листя довгий ствол своєї рушниці й пильно прицілюючись. Але замість потиснути на гачок, він опустив рушницю й зайшовся своїм характерним безгучним сміхом. — Я, грішний, узяв цього неборака за мінга! — мовив він. — Але коли я дивився, під яке ребро йому кулю встромити… що ж би ти думав, Анкесе? — Я побачив співців свищик!.. Отож цей чоловік — Гемет. Смерть його нікому не придасться, але живий, коли він ще вміє щось іншого, а не тільки співати, він може нам стати в пригоді. Якщо цей чесний хлопак на звуках ще не перестав розумітися, я зараз перегомоню з ним, і то голосом, що буде йому куди приємніший за мову «оленебоя».

Сказавши це, Соколине Око відклав рушницю і поповз під захистом кущів до Гемета. Опинившись від нього на відстані голосу, він спробував повторити той самий спів, що допоміг йому безпечно й гідно пройти через гуронське селище.

Натренований слух псалміста не легко було ошукати — і те правда, що ледве чи хтось інший зумів би так нещадно фальшивити, як Соколине Око, — тим-то Гемет, раз уже чувши такі звуки, одразу здогадався, хто це. Бідоласі аж від серця відлягло, і, рушивши на голос, — з такою осторогою, наче підступав до артилерійської батареї, — він скоро відкрив прихованого співака.

— Цікаво, що гурони про це подумають! — сміючись, мовив розвідник, беручи Девіда за руку й відводячи його далі. — Коли вони нас чують, то запевно їм здасться, що об'явився ще один причинний! Але тут ми в безпеці, — додав він, показуючи на Анкеса з товаришами. — А тепер розкажи нам нормальною англійською мовою, без усяких там завивань, на що заміряються ті мінги.