Читать «Піонери або Біля витоків Саскуеханни» онлайн - страница 54

Проте і для гостей, і для господаря це, певно, не було чимсь незвичним, бо всі почали їсти з апетитом, віддаючи належне смаку й майстерності Ремаркабль. Правда, така увага до їжі з боку майора Гартмана й Річарда могла б викликати подив, бо ж вони саме пообідали перед тим, як їхати зустрічати суддю, але майор їв і пив під час своїх подорожей без обмежень, а містер Джонс любив бути першим у всякому ділі. Господар, мабуть, почувався трохи незручно перед гістьми, що погарячкував, картавши Річарда за кленові дрова в каміні, тож, коли всі озброїлися ножами й виделками, сказав:

— Ви, певно, завважили, мосьє Лекуа, як по-варварськи нищать поселенці благородні ліси. Я бачив, як один чолов'яга зрубав сосну, коли йому треба було полагодити паркан, і, відпилявши кілька гілляк на ворини, кинув дерево гнисти, хоча міг би продати його у Філадельфії за двадцять доларів.

— Та як же, збіса, — пробачте, містере Грант! — не втерпів Річард. — Як же той бідолаха зміг би доставити стовбур до Філадельфії, скажіть ви мені? Поклав би його до кишені, чи що? Як пригорщу горіхів чи насіння? Хотів би я побачити тебе на Гайстріт із сосновою колодою в кожній кишені! Годі, братику Дюк, тут. вистачить дерев на всіх, ще й зостанеться. Послухай, на порубах я часом не можу визначити, звідки віє вітер, — такий густий і високий ліс, — і взагалі я б не знав напрямку вітру, якби не хмари та якби я не знав усіх румбів компаса напам'ять.