Читать «Піонери або Біля витоків Саскуеханни» онлайн - страница 192

— Та, мушу сказати, він чогось був сердитий на мене, і то зовсім даремно, бо що ж тут поганого, коли сусіда завітає до сусіди?

— О, значить, ви самі визнаєте, що це був дружній візит, без санкції закону. Запам'ятайте, панове, ці слова: «Коли сусіда завітає до сусіди…». Тепер я знов питаю вас, сер: чи не забороняв вам Натаніель Бампо, до того ж неодноразово, входити до його оселі?

— Ну, була така мова, — відповів Гайрам, — але я зачитав йому вголос ордер на обшук.

— Я повторюю запитання: він забороняв вам входити в його дім?

— Ми таки довго сперечалися… Але я маю при собі той ордер, — може, суд воліє ознайомитися з ним?

— Свідку, — мовив суддя Темпл, — відповідайте на запитання: забороняв чи не забороняв вам підсудний входити до його оселі?

— Я думаю…

— Відповідайте без вивертів, — суворо наказав суддя.

— Так, забороняв.

— Чи намагалися ви ввійти після заборони?

— Так, але я мав ордер…

— Містере Ліппет, продовжуйте допит.

Але адвокат, зрозумівши, що враження на суді складається на користь його клієнта, тільки махнув рукою, мовляв, присяжні й самі все зрозуміли, і відповів:

— Ні, ваша честь, більше я запитань не маю.

— Пане прокурор, — сказав суддя, — чи маєте ви щось сказати?

Ван дер Скол зняв окуляри, поклав їх у футляр, знову витяг і начепив на ніс, тоді зазирнув у другий обвинувальний акт, що лежав перед ним, і відповів, дивлячись понад окулярами:

— З дозволу суду, я вважаю це питання вичерпаним.

Суддя Темпл підвівся.

— Панове присяжні засідателі, ви вислухали свідка, і я не зловживатиму вашою увагою. Якщо службова особа зустрічає опір при виконанні своїх обов'язків, вона має право покликати на допомогу будь-якого громадянина, і дії такого помічника захищає закон. Я полишаю на» вас, панове, вирішити на основі свідчень, якою мірою вищесказане стосується містера Дулітла. Я дозволяю собі підійти до цієї справи не надто формально, бо у нас є ще одне, набагато тяжче обвинувачення проти нещасного підсудного.

Мармедюк промовляв лагідно й переконливо, і його видима безсторонність справила належне враження на присяжних. Статечні фермери, з яких складалося велике жюрі, навіть не виходили із зали засідань, а пошепталися кілька хвилин, і тоді голова підвівся й оголосив:

— Не винен.

— Натаніелю Бампо, суд знімає з вас обвинувачення, — мовив суддя.

— Не розумію, — сказав Натті.

— Суд виправдав вас, з вас знято обвинувачення в тому, що ви образили і вдарили містера Дулітла.

— Ні, ні, я не заперечую, я трохи труснув його за плечі, — простодушно зізнався Натті, — і я…

— Суд виправдав вас, — перепинив його суддя, — і ніякі роз'яснення в цій справі більш не потрібні.

Обличчя старого засвітилося радістю, коли він зрозумів нарешті, в чім річ. Він надяг шапку й щиро сказав, збираючись вийти із своєї тимчасової в'язниці:

— Ну, судде Темпл, мушу сказати, що суд повівся зі мною не так уже й суворо, як я сподівався. Хай благословить вас небо за вашу добрість.

Але констебль загородив йому вихід жезлом, а Ліппет щось прошепотів старому на вухо, і той повернувся на місце, знову зняв шапку й безпорадно провів рукою по сивому волоссю.