Читать «П"ятеро поросят» онлайн - страница 22

— В кімнаті на той час перебували мадемуазель Уільямс і Філіп Блейк. Для них це була несподіванка.

— Їхні свідчення співпадають?

— Насправді ніколи не знайдете двох свідків, які б пригадали про одне й те ж з однаковою точністю. Ви про це знаєте, пане Пуаро, не гірше за мене.

Пуаро кивнув, затим задумливо мовив:

— Так, цікаво було б поглянути… — І зупинився, не докінчивши фрази.

Хейль продовжував:

— Я доручив зробити обшук у будинку. У спальні пані Крейль, у нижньому ящику комода, під теплими панчохами знайдено пляшечку, на етикетці якої було написано «Духи жасмин». Пляшечка була порожня. Я зняв відбитки пальців. Вони належали пані Крейль. Аналіз показав незначні лишки жасминової олії і концентрованого розчину гідро-броміду цикути. Я звернув на це увагу пані Крейль і показав їй пляшечку. Вона відповіла без замішання, що, мовляв, перебувала в надто пригніченому стані і, почувши розповідь пана Мередіта Блейка про цей розчин, прослизнула в лабораторію, спорожнила флакончик жасминових духів, що був у неї в сумочці, і наповнила його розчином цикути. На моє запитання, навіщо вона це зробила, відповіла: «Я не хотіла б говорити про деякі речі більше того, що необхідно, адже я зазнала тяжкого удару, мій чоловік мав намір піти від мене до іншої жінки. Якщо б це сталось, я більше не хотіла б жити. Тому я взяла трунок».

Пуаро сказав:

— Це, зрештою, досить правдоподібно.

— Можливо, пане Пуаро. Але не відповідає тому, що дехто чув з її уст. І потім сцена, що відбулася наступного ранку. Пан Філіп Блейк мимоволі почув частину тієї роз мови, а мадемуазель Грієр — іншу. Відбулася вона в бібліотеці між пані і паном Крейлями. Пан Блейк був у холі, а мадемуазель Грієр у дворі біля відчиненого вікна бібліотеки.

— І що ж вони чули?

— Пан Блейк чув, як пані Крейль сказала: «Ти і твої жінки!.. Я б убила тебе! Коли-небудь я уб'ю тебе!»

— Навіть натяку на самогубство немає?

— Саме так. Жодного! Нічого схожого на: «Якщо ти це зробиш, я покінчу з собою». Свідчення пані Грієр надто подібні. За її словами, пан Крейль мовив: «Спробуй розумно розібратися в цьому, Керолайн. Я сердечно ставлюся до тебе і завжди буду бажати добра тобі й дитині. Але я одружуся з Ельзою. Ми з самого початку домовилися надавати свободу одне одному. Чи не так?» На це пані Крейль відповіла: «Чудово! Щоб ти потім не казав, що я тебе не попередила… Я люблю тебе і не збираюся втрачати. Я скоріше убила б тебе, ніж дозволила б піти до тієї дівки».

Пуаро ледь поворухнувся.

— Мені здається, — пробурчав він, — надто нерозумним з боку мадемуазель Грієр викликати подібні реакції. Тим паче, що пані Крейль могла досить просто відмовитися від розлучення.

— В мене було кілька показань свідків з цього приводу, — сказав Хейль. — Пані Крейль дещо розповіла панові Мередіту Блейку. Це їхній старий і вірний товариш. Надто засмучений, він обмінявся з паном Крейлем деякими думками. Це було, я гадаю, наступного дня по обіді. Пан Блейк докоряв своєму другові, тактовно сказавши йому, наскільки він був би пригнічений, коли б така сім'я, як сім'я пані і пана Крейлів, зруйнувалася таким нерозумним чином. Крім того, він підкреслив і той факт, що мадемуазель Грієр надто молода і що дуже погано водити молоду дівчину по трибуналах. На це пан Крейль відповів, посміхаючись: «У Ельзи зовсім інші думки з цього приводу. Вона з'являтися до суду не буде. Ми все влаштуємо як слід».