Читать «Чари країни Оз» онлайн - страница 9
Ліман Френк Баум
— Розумію, розумію, — сказав Коструббо й довго кивав патлатою сивою головою, аж поки патли загойдались, ніби маятники. — Це якраз підходить до моєї думки. А тепер слухай, я тобі поясню, що надумав. Ми полетимо до Озу як птахи й сядемо в одному з густих лісів краю Лісняків. Там ти обернеш нас обох на могутніх звірів, а що в Гліндиній Книзі вчинки звірів не записуються, то ми можемо діяти, не боячись викриття.
— Як же можуть двоє звірів зібрати військо, щоб перемогти могутній народ Озу? — спитав Кікі.
— Дуже просто. Тільки не військо з людей, завваж. Це буде зразу викрито. І поки ми будемо в Озі, ні на хвилину не вертатимемось у людську подобу, аж поки не завоюємо країни й не знищимо Глінди, й Озми, й Чарівника, й Дороті, й усю решту, а тоді вже не буде кого боятись.
— У країні Оз неможливо когось убити, — заперечив Кікі.
— А їх і не треба вбивати, — сказав Коструббо.
— Боюся, що не розумію вас, — відказав юнак. — Що має статися з людьми Озу і яке військо ми можемо зібрати, коли не людське?
— Зараз поясню. В лісах Озу повно звірів. Декотрі з них, у найвіддаленіших місцях, дикі й люті, вони залюбки підуть за ватажком, так само диким і лютим, як вони. Вони ніколи не турбували людей в Озі дуже дошкульно, бо не мали проводиря, який підбурював би їх. Та коли ми їх попросимо, щоб допомогли нам завоювати Оз, а в нагороду обернемо всіх звірів на людей і віддамо їм людські житла та все добро, а людей обернемо на всіляких звірів і виженемо їх, щоб жили в лісах та джунглях. Це чудова думка, визнай, а здійснити її буде так легко, що ми це зробимо без мороки.
— І ви гадаєте, що звірі погодяться? — спитав юнак.
— Будь певен, що погодяться. Ми можемо схилити кожного звіра в Озі на наш бік — крім хіба тих, котрі живуть у Озминому палаці, а на них можна не зважати.
ЗМОВНИКИ
Він трошечки здогадувався, що Коструббо хоче якось обдурити його, тому вирішив не спускати з ока свого товариша. Поки він не розкриватиме чарівного слова, Коструббо не наважиться шкодити йому, а собі Кікі дав слово, що, як тільки вони завоюють Оз, він оберне старого Нома на мармурову статую й триматиме його в такій подобі довіку.
Коструббо, зі свого боку, вирішив, що він, уважно стежачи й підслуховуючи, зможе вивідати юнакову таємницю, а коли навчиться чарівного слова, оберне Кікі Ару на в’язку хмизу й спалить, та й спекається його назовсім.
Отак завжди буває в лихих людей. Вони не можуть довіряти навіть один одному. Коструббо вважав, що дурить Кікі, а Кікі вважав, що дурить Коструббо, і обидва були задоволені.
— Шлях через пустелю далекий, — сказав юнак, — а піски розпечені, й над ними здіймаються отруйні випари. Зачекаймо до вечора й полетімо вночі, коли буде холодніше.
Колишній Король Номів погодився, і обидва вони решту дня обговорювали свої плани. Коли настав вечір, вони розплатилися з господарем заїзду й пішли у гайок неподалік.