Читать «Чари країни Оз» онлайн - страница 64

Коструббо засміявся. Випив воду, кинув кухлик на землю й розлючено сказав:

— А тепер… а тепер… а…

Голос його дедалі лагіднішав. Він потер рукою лоб зі сторопілим виглядом і погладив довгу бороду.

— Що я хотів сказати?.. — благально мовив він.

— Ви не пам’ятаєте? — спитав Чарівник.

— Ні, я забув.

— Хто ви? — спитала Дороті.

Він трохи подумав.

— Я… Я… далебі, не знаю, — промимрив.

— А хто ми! Теж не знаєте? — спитала дівчинка.

— Уявлення не маю, — відказав Ном.

— Скажіть, а хто оцей юний Жвакун? — спитала Озма.

Коструббо подивився на хлопця й похитав головою.

— Я з ним не знайомий. І з вами всіма теж. Я… я сам із собою не знайомий, — докінчив він. Тоді погладив по голові Лева й промимрив:

— Хороший песик!

Лев обурено загарчав:

— Що ж із ним робити? — збентежено спитав Чарівник.

Колись давно лихий Король Номів уже приходив сюди, щоб підкорити нас. Тоді, як і тепер, він напився води Забуття й став нестрашний. Та ми вирядили його назад до Королівства Номів, і там він скоро знову навчився лихих звичок.

— А тому, — сказала Озма, — треба знайти для нього місце в країні Оз і тримати його тут. Бо тут він не може навчитись нічого поганого й завжди буде такий невинний, як наші люди.

Отак колишній мандрівний Король знайшов нову домівку, мирну й щасливу домівку, де він був цілком задоволений життям, де його дні минали в невинних розвагах.

Примітка

1

Бурці (однина бурець) — баки.