Читать «Озма з країни Оз» онлайн - страница 33

— У чому річ? — стурбовано запитав Залізний Дроворуб.

— Просто Біліна хоче знести яйце, — пояснила Дороті.

— Знести яйце? — перепитав Залізний Дроворуб здивовано.

— Так. Вона щоранку в цю пору зносить яєчко, і яєчко свіжісіньке, — сказала дівчинка.

— То невже твоя стара дурна Курка гадає, що весь наш загін, який прямує у важливій справі, зупинятиметься щоразу, як їй заманеться знести яйце? — поважно спитав Залізний Дроворуб.

— А що ж ми можемо зробити? — відказала дівчинка. — Такий у Біліни звичай, і вона не здатна від нього відвикнути.

— Тоді хай поквапиться! — нетерпляче сказав Залізний Дроворуб.

— Ні, ні! — вигукнув Страхопуд. — Коли вона квапитиметься, то може знести яєчню замість яйця!

— Дурниці, — відказала Дороті. — Але Біліна не гаятиметься, я знаю.

Отож вони стояли й чекали, хоча всі були неспокійні: їм не терпілося йти далі. Та ось Руда Курка вибігла з кущів із криком.

— Куд-куд-куд-куда! Куд-куд-куд-кудах!

— Що це вона робить — оспівує своє яйце? — спитав Страхопуд.

— Вперед — руш! — гукнув Залізний Дроворуб, махнувши сокирою, і військо рушило в ту мить, коли Дороті схопила Біліну на руки.

— А що, ніхто не піде забрати моє яйце? — вигукнула Курка вкрай схвильовано.

— Я заберу, — сказав Страхопуд, і за його наказом Кобилиця помчала до кущів. Там солом’яний чоловік зразу знайшов яйце й поклав у кишеню курточки. Загін, що рухався швидко, вже встиг відійти далеко, але Кобилиця скоро наздогнала його, і невдовзі Страхопуд уже гарцював на своєму постійному місці за Озминою колісницею.

— А що ж мені зробити з цим яйцем? — спитав він Дороті.

— Не знаю, — відповіла дівчинка. — Може, Голодному Тигрові воно придасться.

— Мені його на один кутній зуб не стане, — озвався Тигр. — Це якби повний кошик крутих яєць, то, може, я трохи вгамував би свій апетит, а одне яйце ні на що не годиться, це я добре знаю.

— Атож, навіть на бабку одного яйця мало, — замислено сказав Страхопуд. — Хай Залізний Дроворуб несе його разом із сокирою, може, курча висидить; та, врешті, я можу й собі його на спомин лишити.

Так яйце лишилось у нього в кишені.

Вони вже ввійшли між дві високі гори обабіч долини, які Дороті бачила ще з вікна у вежі. В дальшому кінці височіла третя гора, що замикала долину й була північним кордоном країни Ев. Якраз під цією горою нібито містився палац Короля Номів, але до тієї гори вони дійшли ще не скоро.

Стежка стала кам’янистою, й колеса колісниці важко проходили по ній, а врешті на ній з’явилось таке глибоке й широке провалля, що годі було перестрибнути його. Тоді Озма витягла з кишені невеличкий квадратик зеленої тканини й кинула його додолу. Він зразу обернувся в Чарівний Килим і розкотився на таку довжину, що весь загін міг зійти на нього. Колісниця рушила вперед, і зелений килим розкочувався перед нею, перекривши провалля врівень з його краями, тож усі пройшли безпечно.

— Це було неважко, — сказав Страхопуд. — Цікаво, що ж далі.

Незабаром він це побачив, бо узбіччя гори зступилися так близько, що між ними лишилась тільки вузька стежка, якою Озма та її загін могли пройти лише вервечкою по одному.