Читать «Озма з країни Оз» онлайн - страница 20
Ліман Френк Баум
— Посидьте тут, — сказала вона. — Як вас звуть, кого я маю представити Принцесі?
— Я — Дороті Гейл із Канзасу, — відповіла дівчинка, — а цей добродій — машина на ім’я Тік-Так, а Руда Курка — моя подруга Біліна.
Маленька служниця вклонилась і вийшла. Щоб дістатися до покоїв своєї господині, вона мусила пройти кількома коридорами й піднятися двома мармуровими сходами.
Покій Принцеси Нуднуватти був обвішаний великими дзеркалами, що сягали від підлоги до стелі; стеля теж була дзеркальна, а підлога — зроблена з полірованого срібла, що відбивало будь-який предмет на ньому. Тому, коли Нуднуватта сиділа в кріслі й грала на мандоліні ніжні мелодії, постать її сотні разів відбивалась у стінах, стелі та підлозі, і хоч би куди вельможна дама повернула голову, вона могла бачити власні риси й милуватися ними.
Вона любила це робити і, коли ввійшла служниця, саме казала собі:
— Ця голова з рудуватими кучерями досить симпатична. Треба носити її частіше, ніж останнім часом, хоч вона, може, й не найкраща в моїй колекції.
— До вас гості, Ваша високосте, — доповіла служниця, низько вклонившись.
— А хто це? — спитала Нуднуватта, позіхнувши.
— Дороті Гейл із Канзасу, пан Тік-Так і Біліна, — відповіла служниця.
— Які чудні імена! — промимрила Принцеса, вже трошечки зацікавлена. — А які вони з себе? Дороті Гейл із Канзасу гарненька?
— Можна сказати, що так, — відповіла служниця.
— А пан Тік-Так привабливий? — запитала принцеса.
— Цього я не можу сказати, ваша високосте. Але він дуже блискучий. То ваша високість приймуть їх?
— Та, мабуть, прийму, Нандо. Але мені вже набридло милуватися цією головою; коли моя гостя має претензії на вроду, то я мушу подбати, щоб вона не перевершила мене. Тому я піду до гардеробної й поміняю голову на сімнадцятий номер. Помоєму, це найкраща моя голова. Правда ж?
— Так, ваша голова номер сімнадцять надзвичайно вродлива, — відповіла Нанда, ще раз уклонившись.
Принцеса знову позіхнула. Потім сказала:
— Допоможи мені встати.
Служниця допомогла їй підвестись, хоча Нуднуватта була сильніша; а потім Принцеса повільно пішла по срібній підлозі до гардеробної, за кожним кроком важко спираючись Нанді на руку.
А тепер слід пояснити вам, що принцеса Нуднуватта мала тридцять голів — по одній на кожен день місяця. Але носити вона, звичайно, могла одночасно тільки одну, бо мала тільки одну шию. Ці голови вона тримала у так званій «гардеробній» — чудовій кімнаті, що знаходилась якраз між Нуднуваттиною спочивальнею і дзеркальною вітальнею. Кожна голова лежала в окремій шафці, оббитій ізсередини оксамитом. Шафки стояли вряд попід стінами гардеробної й мали розкішно різьблені дверцята із золотими номерами ззовні й обрамленим самоцвітами дзеркалом усередині.
Коли Принцеса вставала вранці зі свого кришталевого ліжка, вона йшла до гардеробної, відчиняла котрусь із оббитих оксамитом шафок і брала із золотої полиці голову, що лежала там. Потім за допомогою дзеркала на внутрішньому боці дверцят насаджувала голову на шию — рівненько й акуратно, як годиться, — і кликала покоївок, щоб одягли її на день. Вона завжди носила просте біле вбрання, що пасувало до всіх голів. Бо Принцеса, маючи змогу будь-коли, аби тільки вона захотіла, змінити обличчя, не потребувала часто міняти вбрання, як роблять це інші дами, маючи одне й те саме лице.