Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 40

У Москві

Юрій вилетів пізно ввечері із Жулянського аеропорту. Старенький Іл-12 уже понад дві години одноманітно гув серед зірок у темному небі. Пасажири куняли. Тільки лейтенант міліції неспокійно перебирав у пам'яті всі деталі оперативного завдання, перевіряв свій план, піддаючи критиці то один, то другий захід. Адже це була його перша цілком самостійна операція та ще й у Москві.

Немов аналізуючи шахову партію, він, зробивши хід, напружував думку, намагаючись уявити всі варіанти, якими міг би скористатися супротивник. Завдання здавалося не дуже складним, і Юрій був певен, що виконає його. В задачі, яку розв'язував, майже не було невідомих. А це дуже просто — розв'язувати задачу, де все названо.

Вовченко довідався, що постачальник Штром полетів до столиці «вибивати» устаткування, яке не планувалося фабриці. Ймовірно, цей ділок не гребуватиме ніякими засобами, аж до спроби дати хабара.

Модернізованих пресувальних верстатів було випущено поки що небагато, і Союзпостач розподіляв їх тільки по фабриках-новобудовах, де вони використовуються з найбільшим ефектом. Але Басистому та Божкові преси теж були потрібні. За допомогою їх на «Оріоні» сподівалися зекономити сировину і випускати більше «лівої» продукції.

Зовні все мало бути цілком пристойно. Управління легкої промисловості звернеться з офіційним листом до раднаргоспу, у віданні якого фабрика-новобудова. В цьому листі буде прохання передати київській фабриці «Оріон» кілька верстатів, які з певних причин не змонтовано на новобудові. Звичайно, справа вигорить лише в тому разі, коли в Союзпостачі принаймні не заперечуватимуть…

Але ж є ще на світі Штром, а головне — гроші. Басистий та Божко щиро вважали, що людина — істота слабка, а диявол-спокусник в особі Марка Аврелійовича Штрома — сильний і спритний.

Завдання, яке дав Юрію підполковник, було і просте, і складне. Якщо не пощастить документально зафіксувати, що Марк Штром «вибив» згоду відповідального працівника Союзпостачу за хабар, то буде дуже важко дошукатися істини. Якщо пощастить, вся офіційна надбудова над цією непривабливою історією лопне, як булька на воді.

Продумавши кожний свій крок у Москві, Юрій трохи заспокоївся. Його почав заколисувати одноманітний ритм літака. Коли розплющив очі й глянув у віконце, внизу, під крилом літака, палахкотіла заграва. Це була Москва.

Вони летіли над безмежним морем світла. Коли літак знизився, вогняне море розділилося на окремі яскраві ріки й канали і, нарешті, стало не морем, а гірляндами білих вогнів, серед яких рубіново горіли ліхтарі на смузі для посадки.

Літак різко нахилився, ліхтарі попливли вбік і вгору, а потім вирівнялися й опинилися знову внизу. Ще кілька хвилин, — і Юрій відчув, як літак м'яко торкнувся землі, побіг по ній.

З аеродрому лейтенант подзвонив у Московське управління міліції. Його повідомили, що Валентин Чернявський зупинився в готелі «Москва».

Не минуло й години, як Юрій розмовляв з ним.

— Нікуди Штром не виходив, — сказав Валентин. — Очевидно, прилетів пізно і вже не застав на роботі потрібної людини. Весь вечір просидів у ресторані сам. Потім повернувся в номер. Я двічі дзвонив йому…