Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 29

Чикаленко замовкла.

— Добре, — сказав Юрій. — Перевіримо. Спасибі.

Дворі за старою зачинилися. Лейтенант замислено підійшов до вікна. У коридорі чекали виклику двоє хлопців.

Гармаш взяв із шафи ласти, з якими їх затримали на прохідній фабрики, і поклав на стіл.

Хлопці увійшли до кімнати. Юрій суворо глянув на них і жестом показав на стільці. В ньому ще не стихло хвилювання від розмови з жінкою і, можливо, через це був суворіший, ніж сам того хотів.

— Ваше прізвище? — спитав у білявого кирпатого, який уже доламував козирок своєї модної кепочки.

— Бабій Юрій Петрович.

Хлопець зашморгав носом і вп'явся очима в ручку Гармаша, яка великими літерами вписувала його прізвище у протокол допиту.

— Батько є?

— Є.

— Знає?

— Ні.

— А мати?

— Теж є, — так само сумно відповів Бабій.

— Добра, значить, новина їх чекає…

— Ніколи більше в житті!..

— Скільки років?

— Вісімнадцять з половиною.

— З половиною, — повторив Юрій. — Де працює батько?

— На «Більшовику», токар…

Юрій підсунув до себе другий чистий бланк і глянув на робітника, який сидів ліворуч. Цей був старший, тримався спокійніше й похмуро слухав.

— Ваше прізвище?

— Авер'янов Ігор Павлович.

— Ким працюєте?

— Слюсарем по ремонту…

— Ну от що, хлопці, — рішуче сказав Юрій, відсовуючи й відкладаючи ручку. — Давайте домовимось, як говоритимем — по щирості чи ні? Коли ви по щирості, то і я з вами так само…

Авер'янов похмуро глянув на Юрія. Його вигляд показував недовір'я — мовляв, знайшов дурнів.

У Юрієвого тезка очі заблищали надією.

— А не посадите? — тихо спитав.

— Власне кажучи, ваша відвертість особливого значення не має, факт крадіжки встановлено. Але мені хочеться знати, як ви могли на таке піти… Я не силую. Хочете — будете говорити, не хочете — обійдемося… Комсомольці?

Він помітив, як білявий опустив голову.

— Комсомолець! Ти розумієш, що зараз не тільки тобі, а й мені тяжко. І я комсомолець. А як же товаришам вірити тобі, як надіятися на тебе, як з тобою у бій іти? «Як гартувалася сталь» читав? Якби тебе Павка Корчагін за таким ділом спіймав, він, знаєш, що з тобою зробив би? Розстріляв би на місці, як контру.

Юрій підвівся й гнівно заходив по кімнаті. Рвучко повернувся до хлопців, що не зводили з нього очей, і впритул спитав білявого:

— Кажи, не вперше крадеш?!

— Ні, — похилив голову хлопець. — Удруге.

— Розказуй!

— Влітку футбольну камеру взяв з конвейєра.

— Ще!

— Більше нічого, слово честі!

І тут наговорив старший:

— Ви, товаришу лейтенант, Юрка не лайте. Це я його підбив… Хотіли підводним спортом найнятись… Купили дві пари ластів. Бо в Юрка нога мала — тридцять восьмий, а в мене сорок третій. Я купував на Лук'янівці, а він аж на Куренівці. Дивлюсь, наша марка — «Оріон». Один раз наділи, а вони й тріснули…

— Ото не робіть браку, — удавано суворо зауважив Юрій.