Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 148

Лейтенант, немов підтверджуючи слова Басистого, витяг зі столу конверт з вилученими документами та посвідченнями і висипав їх на стіл…

— І як ви дійшли до такого дволикого життя? — стримано, але все одно гнівно спитав Юрій.

І тут директор фабрики на хвилину став знову колишнім Басистим.

— Як ви смієте?! Хто вам урешті дозволив? — скипів, блискаючи очима. — Я буду скаржитись! Ви ще відповісте за це!..

— Народ дозволив, — спокійно відповів Юрій. — Партія, радянська влада. Ваші однополчани, що полягли в бою…

— Ви ще пошкодуєте! — погрозив він. — З вас ще спитають!

— А поки що я вас питаю і ви не хочете відповідати. Де взяли такі величезні гроші, валюту?

— Причепилися: де?! Я так само знаю, як і ви. Винен — привіз трофеї, картини. Якийсь фашист сховав у рамах долари. А що мені до того! Якби знав, давно сам витяг би… — Він запнувся і, подумавши, що його можуть неправильно зрозуміти, додав: — і відніс би куди слід…

— До нас… або в банк, — кивнув Юрій, ніби вірячи словам Басистого. — А скажіть, Володимире Августовичу, — наче між іншим спитав він, — якого року ви привезли в Київ картину Ахенбаха?

— Якого? Тисяча дев'ятсот сорок п'ятого я привіз трофейні картини, — роздратовано кинув Басистий.

— І відтоді пейзаж німецького художника висить у вашій квартирі?

— Так.

— То який же фашист міг сховати в ній під час війни радянські купюри випуску тисяча дев'ятсот шістдесят першого року?

— Що?! — схопився Басистий. — Брехня!

— Сядьте! — наказав Юрій і, коли затриманий опустився на стілець, додав — А пачки доларів чомусь були в картині російського художника Нестерова…

— Ви зробили якусь махінацію! — скрикнув Басистий. — Скористалися, що я знепритомнів, і перемінили пачки!

— Ну, це вже, даруйте, дурниці, — зауважив лейтенант. — Коли у вас стався сердечний приступ і ви лягли на диван, крім понятих, була ваша дружина. Вона й підписала протокол. — Юрій підсунув протокол Басистому, щоб той побачив підпис. — А ось і фото, зроблені під час обшуку. Певно, ви дуже квапились, коли ховали гроші, от і переплутали… І одна, і друга — пейзажі, обидві без табличок на рамах. Ви, здається, не дуже розумієтесь на мистецтві?..

Басистий повільно відкручував патрон з валідолом. Очі його погасли, і погляд знову став очманілий.

Інакше тримався на першому допиті Штром.

Наче нічого й не сталося, він запопадливо відповідав на запитання Гармаша. Удавав із себе доброзичливця, який прагне допомогти молодому оперативникові викрити злочинців, радий це зробити для нього й для встановлення істини, але, на жаль, часом не розуміє, чого хочуть від нього.

Юрій прийняв цю, нав'язану йому Штромом, гру. Удавав, ніби вірить у щирість Марка Аврелійовича і залюбки приймає від нього допомогу.