Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 146

Відвертий цинізм цього мавпуватого чоловічка приголомшував Юрія.

— Посоромтесь, Бородкін!.. — тільки й зміг відповісти.

— Ех, ви, — саркастично процідив завскладу, зрозумівши, що потерпів фіаско. — Все життя без штанів будете ходити…

— Та замовкніть! — не витримав лейтенант.

— Тільки й вашого, — промимрив Бородкін.

Студенти-дружинники повернулись, і фургон знову рушив. Незабаром машина виїхала з бруківки на асфальт. Глянувши крізь віконце, Юрій упізнав Хрещатик і з полегшенням зітхнув. Кілька хвилин — і доїдуть…

В управлінні, здавши Бородкіна під варту, лейтенант кинувся нагору в кабінет Вовченка.

— Ну як? — спитав підполковник, коли оперативник переступив поріг.

— Привіз, — коротко доповів Гармаш. — Обшук нічого не дав. У хаті — жахливе убозтво… Але, Петре Володимировичу, він сам сказав дорогою, що в нього є гроші, тисячі! Він мені пропонував десять тисяч! — Юрій ще й досі не міг заспокоїтись.

— Вам? Хабар?

— Так, — розгублено підтвердив лейтенант. — Щоб тільки дозволив йому подзвонити з автомата… За три хвилини, каже, розмови…

Вовченко несподівано посміхнувся.

— І ви не згодилися?

Інтонації в голосі підполковника збили з пантелику Юрія. Він замовк.

— По-моєму, ціна пристойна. Три тисячі триста за кожну хвилину…

— Ви глузуєте! — обурився Юрій.

— Ні, не глузую, — заспокоїв його Вовченко. — Я міркую, куди це йому так конче треба дзвонити і де в нього сховані цінності?

— Він сказав: родичам — попрощатися і щоб принесли мені ці гроші… Але це, звичайно, брехня…

Тепер підполковник розсміявся:

— Навпаки, не брехня. Родичів у нього в Києві немає. Це ми знаємо. А от десять тисяч… Це — не брехня. Гроші в нього є, та ви не хвилюйтеся, Юрію Сергійовичу, — додав він серйозно. — Від цих мерзотників і не таких образ зазнаєте. Хоч як б'є їх життя, як учить, а вони все ж таки міряють усіх на свій аршин. Тому намагаються і підкупити, і обдурити… Уважно провели обшук?

— І куточка не пропустив. Знайшов старі накладні.

До кабінету Вовченка заходили оперативники, які поверталися з обшуків. Привезли Басистого, Одура, Штрома. У цих, крім Штрома, а так само на квартирі в Божка виявили тайники з великими грішми, ощадними книжками на пред'явника. В Одура — ще й золоті монети царського карбування та іноземну валюту. У Басистого ощадні книжки і гроші були сховані в рамах картин.

Не затримали тільки Нємченка. Погосов, який їздив за ним, тепер стояв серед кабінету й ніяково розводив руками.

Коли капітан з двірником і понятим постукав у двері, йому довго не відчиняли… Увійшовши нарешті в квартиру, Георгій Ованесович побачив молоду жінку — дружину Нємченка. На запитання: «Де чоловік?» вона сварливо відповіла, що була б рада, якби міліція це з'ясувала. «Вештається десь по бабах, мерзотник!» — знервовано додала вона.