Читать «Скарб Зеленого Байраку» онлайн - страница 6
Ігор Недоля
— Гаразд. Ходімо, — посміхнувся пан.
На стайні він показав окутий залізом станок із грубих колод:
— Виводь і сідлай жеребця, а що з тобою станеться, не відповідаю. Впораєшся із Змієм, конюхом призначу. — А сам швиденько вискочив із стайні і виліз на високий поміст, з якого завжди милувався кіньми.
Розійшлися хто куди конюхи, вже хто-хто, а вони добре знали Змія чистокровного кабардинця. А Марко спокійно підійшов до станка Змія. Дід Мартин, конюх, попередив:
— Стережися, бо вб’є!
Ще в ескадроні командир не один раз питав Марка, чи він бува не циган. Слухали його коні навіть ті, які нікого не підпускали до себе. Найлютіших і норовистих міг приборкати Марко. І без батога.
Хто навчив Марка якось особливо скрикувати, невідомо, але саме так він приборкував найнепокірніших жеребців. У цьому неголосному, владному і водночас дикому вигуку, чулася сила, що підкорює лева і тигра.
Непривітно зустрів Змій Марка, вдарив задніми копитами по станку, притиснув вуха, злісно заіржав і скоса глянув на парубка.
— Ну, ти, не жартуй! — спокійно мовив Марко. Ту ж мить перед його обличчям мигнули копита. Марко пригнувся і враз опинився біля голови коня. Тварина хотіла вкусити сміливця, але Марко так крикнув, що не тільки Змій сів на задні ноги. В інших станках коні злякано затупцяли. Марко взяв Змія за повід і вивів на подвір’я, прив’язав за конов’язь і попрямував до стайні по сідло та вуздечку.
Фердінанд Шнейдер, вирячивши очі, зачудовано дивився на незвичайного конюха. У Маркових руках не відчувалося хвилювання, він спокійно сідлав коня. Той знову хотів укусити його, але Марко тільки неголосно буркнув:
— Ну, ну, не жартуй! — і штовхнув Змія в голову.
Всі бачили — Марко штовхнув Змія несильно, а кінь похитнувся й одразу стих. Засідлав його Марко, обернувся до пана і спитав:
— Що тепер робити?
— Об’їздити, щоб під сідлом ходив, — ледве вимовив од подиву поміщик.
В цей час на подвір’я вийшов молодий пан. Почувши останні батькові слова, глузливо кинув:
— Куди там йому об’їздити! Вже коли я нічого з ним не можу вдіяти, то він тим паче. Хто Змія виводив?
Марко спаленів:
— Вам, паничу, не знаю, чи пощастить сумирну кобилу об’їздити, а я на Змієві поїду куди завгодно. Одійдіть, а то Зіб’ю!
І не встиг вражений зухвальством конюха Едуард щось відповісти, як Марко вже сидів верхи. Жеребець потанцював трохи на місці,але, скоряючись владній руці, повільно рушив до воріт. За ворітьми Марко дав йому волю, і Змій скаженим кар’єром помчав у степ.
Усі бачили, як кінь раптом зупинився, став на задніх ногах свічкою, потім підкинув задом, намагався лягти на землю, та нічого з того не вийшло.
Марко приборкав Змін і пустив його риссю. Ті, хто стежив за цією сценою, знову почули владний і вимогливий голос вершника. За півгодини Марко повернувся. Жеребець ішов спокійно. Марко, не сіпаючи, притримував повід.