Читать «Скарб Зеленого Байраку» онлайн - страница 53
Ігор Недоля
У місті кипів останній бій, а в будинку Тірпіца квапилися: у підвалі кінчали криївку. Велику і містку. В неї ховали найцінніше. Лишалось обкласти її цеглою і оштукатурити стіну. Але в цей час важка бомба влучила у кут будинку. Під уламками загинув колекціонер, його жінка і помічники. Авіабомба зруйнувала і підвал. Упало свіже мурування криївки, дещо із схованого випало на землю.
Через добу радянські війська зайняли Кенігсберг. Фашисти здебільшого здалися, але де-не-де все ще чинили опір. Віктор повільно і обережно вів свою важку машину. На вулицях — ями, завали із зруйнованих будинків, міни.
Та ось танк зайшов у глухий кут. Праворуч купа цегли від зруйнованого багатоповерхового будинку, ліворуч — глибока яма від авіабомби.
Командир і Віктор вийшли з танка і, розминаючи ноги, підійшли до залишків особняка. Юнак глянув у яму. На дні лежала невелика шкатулка. Стрибнувши в яму, Віктор узяв її і відкрив.
— Камея Фемістокла! — прошепотів.
— Що таке? — запитав командир танка. — Яка камея?
Віктор коротко розповів, як він знайшов різьблений камінь у Криму. Тим часом сапери розчистили завал. Танки могли рушати далі. Танкісти обережно зібрали усі вкладені у сховок твори мистецтва. Потім пройшли до вцілілої частини особняка і там теж відшукали багато цінного.
Через три дні Віктор і ще один танкіст вилетіли до Москви. Вони везли в столицю п’ять ящиків з різноманітними творами мистецтва.
Правильно сказав колись Микола Львович, думав Віктор. Доля камеї справді дуже складна. Але камея збереглася і в огні битви за Кенігсберг.
Камінь вічності у вічного мистецтва не міг загинути навіть у таку страшну війну.
ЗМІСТ
