Читать «Грот афаліни» онлайн - страница 241

— Але там його не може бути! — вигукнув оператор.

— Мо-оже! У мене акваланг на катері… Я попливу в печеру. А ви відключіть заслону! — він рвонувся до дверей.

— Стривайте, Радж! Чули — трьох убив? Йому не важко і вас убити. Він же у вигідному становищі, зненацька може… Інше щось треба придумати!

— Тоді в мене ідея… — зупинився Радж. — Слухайте.

Судзір був уже коло плота. Виставив з води руку, щоб ухопитись за край дошки. І тоді Янг з усієї сили штовхнув цей рухомий поміст на Судзіра, і пліт підм'яв його під себе. А сам скочив у воду, не встиг і кілька разів змахнути руками, як Дора опинилася поруч. Янг вдячно учепився за неї: «Швидше!» Дельфінка і цього разу попливла щосили. От і поріг на мисі близько, його схованка. Оглянувся: Судзір вилазив на пліт… Ага, тоді і йому можна вилізти, перепочити. Пустив Дорин плавник.

— Ти!.. Ей! Ти чуєш? Я знаю — ти Янг! Я дарую тобі життя! Але знай, що вбити можу в будь-яку хвилину! Табір тепер у моїх руках, і ти в моїх! Я господар становища! Я збережу тобі життя, буду поїти й годувати од пуза, якщо ти мені допомагатимеш, працюватимеш з дельфінами.

— А чорта лисого не хочете?!

І в цю мить зазумерив телефон. Судзір повагався, йти до нього чи ні, і ступив на берег.

— Тут «дабл ю» і «ві»! Ви переграли, Судзіре! Шеф буде вами не задоволений!

Пауза…

— Я не переграв. Я тільки виграв! Табір у моїх руках.

— Табір у наших руках. І ви в наших! Не треба бути таким жадібним, шеф цього не любить. Ваше коло діяльності — дельфінарій, а ви всунули свого носа куди не треба, зірвали плани шефа.

— Я хотів, піднести шефу подарунок… Я хотів йому подарувати чудову схованку і золоті копальні. Шеф зрозуміє мене… Я вимагаю аудієнції з шефом!

— Багато хочете, мало одержите! Ніхто не має права бачити шефа, як і обличчя бога. Сидітимете в печері доти, поки з вас не зробиться свята мумія. Житимете стільки, скільки вам захочеться, але в печері! Усе, зв'язок закінчено.

— Алло! Алло! Стривайте!.. Я все поясню! Ал-ло-о-о…

— Говоріть. Ви маєте право, як і кожний перед смертю, на останнє слово.

— Відключіть оту скажену заслону! Випустіть мене звідси!

— Вас зрозуміли. Але самі вирішити не зможемо. Зв'яжемося по рації з шефом… Чекайте дзвінка!

Горбоносий обережно поставив мікрофон, глянув на Раджа, ніби запитав: «Ну — як? Правдиво?» І Радж підняв угору великий палець.

— Куримо хвилин десять і дзвонимо, — сказав офіцер.

Але ніхто не курив. Повільно спливали хвилини.

— У мене ще є ідея. На кожну рибину — свій гачок, — сказав Радж. — Вам же він потрібний живий?

— Тільки живий!.. Єдина ниточка, можна сказати.

Судзір нервово походжав по крабовому пляжу. Янг не все зрозумів з реплік, які він кидав по телефону, але головне уловив. Судзір — член тріади… Судзір копав яму іншим, а потрапив сам у яму, яку викопали йому.

Нарешті пролунав зумер телефону. Судзір пошльопав, щоб підняти трубку.

— Шеф дозволив вас випустити. Для збирання даємо вам п'ять хвилин. Заслона буде відключена на одну-дві хвилини. До речі, хто там ще, чий голос ми чули?

— Хлопчик один. Його брат Радж Сінх працює в дельфінарії.