Читать «Карнавал у Марокко» онлайн - страница 213

З тюрми вона вийшла мовчазною жінкою, в очах якої палав вогонь ненависті. Опинившись на волі, вона в першу чергу розшукала Муссу і завдала йому два ножові удари. На допиті казала, що кара ця цілком справедлива, бо Мусса продав її чоловіка і взагалі всіх за сто франків, які виплачують тим, хто допомагає спіймати дезертирів з Іноземного легіону.

Слідчого найбільше зацікавили слова «і взагалі всіх».

— Як розуміти ваші слова «і взагалі всіх»? — здивувався він. — Виходить, що мене він теж продав?

— Ні, — відповіла вона. — Всі — це ті, кому належить ця країна.

— Ах так! — засміявся слідчий.

Він уже давно так не сміявся.

Айшу засудили на п'ятнадцять років за спробу вбивства, бо Мусса не помер од завданих нею ран.

На волю її випустили в жовтні 1950 року, і з тюрми вона пішла просто до медіни, щоб завершити свою справу. Але Мусса помер за три роки до того від раку легенів.

З вовчим білетом їй так і не вдалося знайти в Каса роботу. Тоді Айша спробувала підшукати собі щось у Рабаті, проте їй і там повелося не краще. Зрештою вона оселилася в рабатській медіні, в ніші мечеті Мулай Меккі; жила з того, що варила страви й продавала їх перехожим. Часто смажила й сарану, яка тоді літала над Марокко хмарами, пожираючи врожай. Клієнтів не бракувало, бо її страви були дешеві, смажена сарана була хрумка й смачна, мов горішки, просяклі жиром, а її слова, за які вона грошей не брала, мали в собі щось таке, що дедалі більше скидалося на дивовижну, але очевидну істину:

«Марокко — наша країна».

Незважаючи на це, багато хто з неї глузував. Однак більше було таких, які навіть не думали сміятися.

Її прозвали Агузою, тобто старою відьмою. Вона не заперечувала, їй не було ще й сорока років, але тюрма передчасно зробила з неї стару бабу. Айша й справді була зморшкувата, негарна й худа. Тільки волосся, яке вона нічим не «покривала і заплітала в дві тугі коси, зберегло колишню красу та блиск синяво-чорної ночі. Коси були такі гарні, що туристи часто за винагороду фотографували її на кольорову плівку, аби досягти кращого контрасту кольорів і контрасту потворності й краси.

— Чорна орхідея! — захоплено вигукнула якось молода бельгійка, торкаючись цих кіс. — І де — на цьому гноїщі! — додала вона, показуючи на Айшину сарану і Айшине обличчя.

— Гній іноді буває й білий, — сказала Айша.

— Ви чули? — сплеснула бельгійка руками. — Вона вміє говорити по-французьки і чула навіть про суперфосфат!

1955 року, незадовго до того, як французькому пануванню в Марокко настав кінець, Айша-Агуза померла, зійшовши кров'ю від наскрізної рани в живіт. Її поранили під час демонстрації перед палацом французького генерального резидента в Рабаті. Палац тоді охороняла колоніальна піхота, так звані «Les Joyeux», що в перекладі приблизно означає «Веселі хлопці».

Примітки

1

Ремесло (франц.).

2

Прямим ударом (боксерський термін, з англ.).

3

Нокаут (англ.).

4

Дами й панове! (Франц.)

5

Ось! (Франц.)

6

Проти (лат.).