Читать «Таємниця підводного човна» онлайн - страница 11
Андрій Кокотюха
Розділ 5
У якому говорять про монстрів і міркують, де в них лігво
Справді — правильно Данько Лановий каже. Як завжди… ну, або як у більшості випадків.
Де й поділася нудьга. Страус далі гуляв берегом моря, схоже, так і не зрозумівши До пуття, що з ним щойно сталося. Лагідний бриз трошки остудив розгарячілі голови нашої трійці.
— Здається, я знаю, хто хотів поцупити Футбика, — заговорила Галка.
— О! І мовчиш? — дорікнув Данило.
— Просто я не надала цьому особливого значення. Думала — пожартував хтось. Ви ж самі знаєте, як часто до нас із страусом чіпляються різні люди, хоч би де ми з’явилися. Це ж удома до нього всі звикли. А так проходу не дають. Минулого року, пам’ятаєте…
— Можна ближче до нашої проблеми? — доволі грубо урвав її Богдан, усе ще лютий, що саме слабка дівчина врятувала його, спортсмена, від скаженої пташки. — Ми все це добре пам’ятаємо.
Галка роздратовано повела плечима.
— Позавчора ви купатися погнали, а ми з Футбиком пішли в селище прогулятись. Просто для різноманітності.
— Ага, тобі ще позавчора купатися набридло, — визнав Богдан, — І що?
— А те, що підійшов до мене якийсь чоловік. Не скажу, що знайомий, бо в нас тут усі незнайомі. Але раніше не бачила його. Підійшов і почав цікавитися страусом. Знаєте, як завжди це буває..і Поговорив, поговорив, а далі питається: за скільки, мовляв, я продам йому пташку. Таке мені теж багато разів пропонували, нічого дивного, ось чому це мене й не насторожило. Не продається, кажу. Чоловік торгуватися почав, називав якісь такі Суми… Коротше, високі досить.
Для мене високі. Але я ніколи нікому друга не продам, тому й цифри ці не запам’ятала. Та й не думала тоді, що він серйозно. Просто знічев’я грається, дражниться. Знаєте, не був він схожий на серйозну людину, яка має такі серйозні гроші. Взагалі не тягнув на людину з грошима.
— Який він був на вигляд? — поцікавився Данило.
— Звичайна зовнішність. Без особливих прикмет. Зустріну — впізнаю. А так — ні.
— І промовчала про таке, — бурчав далі Богдан.
Звідки ж я знала, що це важливо!
— Не сваріться, — знову закликав Данило. Отже, з цього моменту будемо пильні й обережні. Футболом тут хтось серйозно зацікавився, і боюся, що спроба викрасти нашого друга буде не останньою. І навряд чи врятує його хтось у такий дивний спосіб.
— А ось тут давайте поміркуємо! — Богдан трохи подався вперед. Птах стояв на воді і мчав до нас із шаленою швидкістю. Погано, що страуси не говорять, бо він би точно розповів, як сталося таке диво.
Данько ляснув у долоні, вкотре закликаючи друзів не розпорошувати увагу й зосередитись.
Але ми ж дорослі сучасні люди. В дива не віримо… Тобто не віримо в дива, що творяться самі собою. Всяке диво здатна зробити лише жива істота. Отже, нашого дорогого Футбика теж урятувало від невідомих злодіїв ще невідоміше створіння. Страус стояв у нього на спині. Як додумався перестрибнути туди з катера — не знаю. Але це ми зараз опустимо — Бог його зна, що в нашого страуса в голові. Мене більше цікавить саме створіння.