Читать «Маргаритко, моя квітко» онлайн - страница 9

– І так весь день, – поскаржилася Меді. – Вона навіть не пограла зі мною в гру. А я ж написала всі слова і порахувала всі кульки!

Меді пішла до школи тільки кілька тижнів тому і вважала, що з неї цілком досить і того, що їй там доводиться сидіти тихо чотири години на день. Те, що їй тепер іще й удома треба писати слова на зразок «мама-мімі» й рахувати червоні та сині кульки, було вже занадто! Тому мама уклала з Меді угоду: за кожну виконану вправу з письма та математики вони грали в якусь гру. Дотепер мама завжди виконувала цю домовленість.

Тато перекрутив свої знаки питання в іншому напрямку, взяв Меді на коліна, смачно поцілував її в маківку і гукнув: «їсти!»

Мама накрила у вітальні на стіл, принесла каструлю зі свинячим гуляшем і миску з макаронами, чотири склянки, пляшку пива, пляшку апельсинового соку і… горнятко чаю. Тато задоволено понюхав гуляш і макарони, наклав собі повну тарілку і занепокоєно глянув на маму:

– Ну, як твій шлунок? Уже все в порядку?

Потрактувавши мамине «гм-м» як згоду, він настромив макарони і гуляш на виделку, відтранспортував цю складну конструкцію до рота, вивантажив ЇЇ там і почав жувати. Над його вусами відбилося неймовірне здивування. Проковтнувши, тато промовив:

– Мамо, макарони недосолені, а гуляш переперчений! Такого в родині Закмаєрів ще не траплялося.

– У чому річ, мамо? – спитав тато. Цієї миті заверещала Меді:

– Пече, пече! – репетувала вона, махаючи рукою перед відкритим ротом. А тоді з відразою виплюнула шматок м'яса на тарілку. Маргарита і Гансик теж скривились.

У такій ситуації мама вже не змогла відбутися самим лише «гм-м»:

– Мені дуже шкода, але я не могла покуштувати, бо нічого не їм! – виправдовувалася вона.

– Ну, мамо, – тато скрутив із вусів знаки оклику. – Хіба дрібка підливки вбила би твій зіпсутий шлунок!

Мама витягла з рота жуйку. Скрутила з неї кульку завбільшки мало не з м'ячик для пінг-понгу.

– Мій шлунок зовсім не зіпсутий, – сказала вона. – І чого ти постійно торочиш про зіпсутий шлунок? Я на дієті!

– Боже, Боже, – тато, поколупавшись у гуляші, скуштував іще один шматочок м'яса. На чолі в нього виступив піт. Він узяв склянку з пивом і, роблячи ковток за ковтком, пропихав м'ясо до шлунка.

– Ну, і скільки вона буде тривати цього разу? – відхекуючись, запитав він.

– Доки я не влізу у спідницю 40-го розміру, – сказала мама, її голос звучав дуже рішуче.

Маргарита ще добре пам'ятала останню мамину дієту, хоча відтоді минуло вже майже два роки. То був жахливий тиждень.

– А зараз який у тебе розмір? – стурбовано поцікавився Гансик і, знову не почувши нічого, крім «гм-м», висловив припущення:

– Шістдесятий?

Мама кинула в його бік обурений погляд. Маргарита примружила око:

– Вгорі сорок восьмий, внизу п'ятдесят четвертий. Вгадала? У черговому маминому гмиканні вчувались і згода, і сум водночас.

– А для мене ти і так симпатюлька, – сказав тато і скрутив зі своїх вусів веселі шістки. Мама не витримала:

– Для тебе, для тебе! – закричала вона. – Так, ніби тільки в тобі розходиться! Я хочу схуднути! Я! Сама для себе! А не для тебе!