Читать «Маргаритко, моя квітко» онлайн - страница 11

Маргарита зітхнула і подумала: «А я завжди вважала, що мої батьки інакші!»

Тут тато нарешті відпустив свої смугасті коліна, потер долоні, так ніби змерз, і поцікавився:

– Ну і що? Ти йому вже не подобаєшся?

Маргарита сказала:.

– А я йому ніколи не подобалась!

– А взагалі, хто це такий? Я його знаю?

Певно, що тато знав Флоріана Кальба. Маргарита ходила з ним у садок. Але вона похитала головою.

™ Ні, ти його не знаєш! – сказала вона.

Маргарита збрехала з кількох причин. По-перше, вона згадала, що тато завжди називав Флоріана Кальба «поганим хлопцем». По-друге, вона помітила, з якими зусиллями тато бореться з посмішкою. Кінчики його вусів підозріло тремтіли. По-третє, тато нічим не міг їй допомогти! А по-четверте, все так складно, що говорити про це було все одно практично неможливо.

– Та я пожартувала, – сказала Маргарита. – Нема в мене ніякого нещасливого кохання!

– Ну, і слава Богу, – пробурмотів тато і позіхнув. З його смугастого круглого черева долинули глухі звуки та розпачливе бурчання.

– Там зовсім порожньо, – вибачливо сказав він, устав і почимчикував до кухні.

Маргарита лягла спати. Над нею хропів Гансик, із протилежного кутка кімнати, де було ліжечко Меді, теж долинало задоволене сопіння. Маргарита спробувала заснути. Вона була змучена, та раптом і в неї у животі забурчало, так само як перед тим у тата. Витримати це було неможливо! Тож вона знову встала.

Тато був іще в кухні. Він сидів за столом і відрізав собі скибки від великого шматка копченого сала. Маргарита підсіла до тата.

– Іж, доню, їж, – пробурмотів тато з повним ротом. – Коли шлунок порожній, то і на душі незатишно! – Тато підкладав Маргариті скибку за скибкою. Маргарита наминала.

– Раніше в мене часто бувало нещасливе кохання, – сказав тато.

– Я ж сказала, що в мене немає ніякого нещасливого кохання, це був тільки жарт! – незадоволено промимрила Маргарита.

– Ну і що, – тато обтер рукавом піжами масне підборіддя. – Я ж просто хотів розповісти про мої нещасливі кохання. Але, якщо тобі це не цікаво…

Маргарита не хотіла, щоб у тата склалося таке враження. Тому вона поцікавилася:

– Ну, і що було з твоїми нещасливими коханнями?

– Всі вони були жахливі! – Тато опустив вуса на підборіддя. – Просто жахливі!

– Чому?

Тато відригнув і знизав плечима.

– А воно завжди буває так із нещасливими коханнями. Ну от! Маргарита встала. Якщо цей добродій не має нічого додати до обговорюваної теми, то краще піти спати.

Наступного дня Ґабріела святкувала день народження. Ґабрі-ела була однокласницею Маргарити, а її уродини та вечірки славилися на всю школу. Всі – навіть діти з інших класів – аж пищали, так хотіли отримати запрошення. Маргариту запрошували кожного року. Та не через те, що вона аж так дуже товаришувала з Ґабріелою, а на вимогу Ґабріелиної мами, бо Ґабріелин батько працював на макаронній фабриці разом із Маргарити-ним татом, а Ґабріелина мама трохи приятелювала з Маргарити-ною мамою. Крім того, Ґабріелина мама вважала Маргариту надзвичайно милою, просто чудовою дитиною. «Чому би тобі не заприятелювати з Маргаритою? – щодня пиляла Ґабріелина мама доньку. – Маргарита, без сумніву, мала би на тебе кращий вплив, ніж ті жахливі типи, з якими ти водишся!»