Читать «Мауглі» онлайн - страница 9

— Але ж за мною ціла Зграя, ще й ти! А хіба Балу, хоча він і лінькуватий, пошкодує для мене одного чи двох ударів своєї лапи? Чого ж мені боятися?

Одного спекотного дня Багіра дізналася про плани Шер-Хана. Важко сказати, як вона здобула цю новину. Мабуть, дикобраз Іккі підслухав її десь і повідомив пантері.

І ось коли Мауглі відпочивав у глибині хащ, поклавши голову на розкішну м’яку шкіру Багіри, чорна пантера ласкаво звернулася до нього:

— Послухай, Братику, скільки я вже говорила, що Шер-Хан — твій найнебезпечніший ворог?

— Ой леле, стільки ж, скільки горіхів на цьому дереві, — пожартував Мауглі, який, звісно, не міг порахувати цих горіхів. — Хай і так! Я хочу спати, Багіро. А в Шер-Хана язик такий довгий, як і його хвіст; він любить теревенити, наче павич Мао.

— Але тепер не час спати, мій малюче! Балу скаже тобі те, що і я. Вся Зграя скаже тобі це. Та ти й сам, хоча ще дурненький, погодишся зі мною, якщо трішки подумаєш. Навіть Табакі визнає мою пораду правильною.

— Ха-ха-ха, Табакі! — засміявся Мауглі. — Та він нещодавно приходив до мене й хотів повчати, до того ж грубо, наче я голе людське дитинча, і тому мені не можна брати з землі горішки. Я схопив шакала за хвіст і кілька разів торохнув ним об стовбур дерева, щоб надалі він був ввічливішим.

— Даремно ти це зробив. Табакі, правду ніде діти, ще той негідник, але він міг би сказати щось важливе для тебе. Подумай, друже. Шер-Хан тепер навряд чи наважиться вбити тебе, якщо зустріне у Джунглях. Але згадай, що Акела старий, і скоро прийде день, коли він не зможе впоратися зі своєю здобиччю — тоді йому вже не бути ватажком Зграї. Ті вовки, які визнали тебе, коли вперше побачили на Скелі Ради, тепер теж стали старими, а молоді вовки мало тебе знають.

Шер-Хан постійно повторював, що людському дитинчаті не місце у Зграї, і ці телепні вже починають говорити те саме. Пройде ще якийсь час, і ти станеш зовсім дорослою людиною.

— Але чому людині не можна бути разом із братами, серед яких вона виросла? — сумно запитав Мауглі. — Я народився у Джунглях, я суворо дотримувався Закону Джунглів. Навряд чи знайдеться серед вовків хоча б один, у якого я не витягав із лап скалок. Хіба всі вони не брати мені?

Багіра витяглася на всю свою довжину і приплющила очі.

— Маленький Братику, — сказала вона, — помацай у мене під щелепою.

Мауглі простягнув свою сильну мускулясту руку до підборіддя Багіри і намацав у глибині шиї невелике місце без шерсті.

— Ніхто у Джунглях не знає, що я ношу на собі цей знак, слід нашийника. Тепер ти один, мій Маленький Братику, знаєш, що я народилася серед людей, що серед людей померла моя мати — померла у клітці королівського палацу в Одейпурі. Ось чому я вирішила викупити твоє життя, коли тебе, маленьке голе дитинча, показували Зграї. Я знала, що ти людський малюк. Народившись серед людей, довго я й гадки не мала про Джунглі. Люди годували мене крізь залізні ґрати. Так було, доки однієї ночі я не дізналася, хто я: дізналася, що я не іграшка людей, а чорна пантера Багіра. Тоді я зламала ґрати й втекла на волю. Оскільки я багато чого навчилася у людей, бачила, що вони роблять, я стала найстрашнішим хижаком у Джунглях, жахливішим за самого Шер-Хана. Адже так про мене говорять, правда?