Читать «Мауглі» онлайн - страница 8

— Видирайся до мене, Маленький Братику!

І Мауглі спочатку повільно, насилу, як молоде ведмежа, дряпався нагору, та скоро він навчився стрілою залазити на високе дерево не гірше за велику сіру мавпу. В нього було своє місце на Скелі Ради, і, відвідуючи зібрання, хлопчик відкрив прекрасну властивість свого погляду: варто було йому подивитися просто у вічі навіть сильному вовкові, як той, не витримуючи цього погляду, відвертався. Мауглі інколи користувався цим, якщо хотів пожартувати з якогось вовка. Нерідко йому доводилося виймати довгі скалки з лап своїх друзів, які постійно страждали від голок і шипів, що впивалися в їхні тіла.

Іноді вночі Мауглі спускався з гір, ішов до того місця, де починалися оброблені землі, та з цікавістю дивився на людей, на їхні житла. Але він боявся людей і не довіряв їм відтоді, як Багіра показала пастку — так майстерно замасковану в лісі, що він мало не потрапив у неї. Пантера пояснила хлопчику, що ця пастка влаштована для вільних мешканців Джунглів.

Найбільше подобалося Мауглі блукати з Багірою в сирій темряві густих заростей, спати в неї на боці туманного дня, і спостерігати вночі за мисливськими пригодами чорної пантери, яка вбивала всіх без розбору, коли була голодна. Її приклад наслідував і хлопчик. Коли він підріс настільки, що почав розуміти серйозніші речі, Багіра пояснила, що він ніколи не повинен убивати свійську худобу, бо його життя було куплене за буйвола.

— Усі Джунглі до твоїх послуг, — говорила Багіра, — і ти можеш убивати все, що тобі під силу; але заради буйвола, за якого купили твоє життя, ти не можеш ніколи ні вбивати, ні їсти свійську худобу. Цього вимагає Закон Джунглів.

І Мауглі виконував цей Закон.

Він ріс і ставав дедалі міцнішим і сильнішим — ріс так, як і повинен рости хлопчик, що мимохідь навчається всього, що потрібно знати, навіть не думаючи, що вчиться, і турбується тільки про те, щоб добути собі їжу.

Мати Вовчиця наказувала Мауглі бути особливо обережним із Шер-Ханом — день, коли він стане сильнішим за тигра і вб’є його, ще прийде. Вовченя з першого разу запам’ятає таке, але Мауглі забув. Адже він усе таки був людською дитиною, хоча, вміючи розмовляти, назвав би себе вовком.

А Шер-Хан останнім часом з особливою наполегливістю відвідував ті місця, де жила Сіонійська Зграя. Справа в тім, що Акела став дуже старим і щодня слабшав. Користуючись цим, кульгавий тигр знайшов чимало друзів серед молодих вовків, які зграєю ходили за ним, під’їдаючи залишки його здобичі. Якби Акела мав свою колишню силу, він не дозволив би вовкам опускатися так низько.

Шер-Хан підбурював своїх друзяк проти їхнього старого ватажка, повторюючи, що не розуміє, як такі молоді й сміливі мисливці дозволяють напівживому вовкові та людському дитинчаті бути їхніми зверхниками.

— Мені навіть розповідають, — говорив Шер-Хан, — наче на зборах Ради ви не наважуєтеся дивитися йому просто в очі.

Чуючи це, молоді вовки настовбурчували шерсть від злості й гарчали.

Багіра усе це знала, повз її очі та вуха ніщо не могло пройти. І вона кілька разів говорила Мауглі, що Шер-Хан чатує на нього, щоб убити. Та хлопець лише сміявся у відповідь: