Читать «Мауглі» онлайн - страница 7

Весь цей незлагоджений хор голодних вовків перекрив протяжний, спокійний, могутній голос Акели:

— Дивіться добре, Вовки! Дивіться, ви знаєте Закон!

А Мауглі в той час сидів і грався камінчиками, не звертаючи уваги на вовків, що підходили до нього, роздивлялися й обнюхували. Нарешті всі вовки поступово спустилися з височини вниз, де лежав буйвіл, якого принесла пантера. Залишилися на скелі тільки Акела, Балу, Багіра й Батьки Вовки, які прийняли Мауглі. Серед нічної тиші чувся рев Шер-Хана, який шаленів через те, що Мауглі не потрапив йому в зуби.

— Реви тепер скільки завгодно, — бурмотіла про себе Багіра. — Прийде день, коли ця маленька гола істота змусить тебе ревти інакше. Це станеться, я впевнена, а якщо ні — тоді я не знаю людей.

— Ми вчинили мудро, — сказав Акела. — Люди та їхні діти — дуже хитрі істоти.

Наш приймак згодом може дуже нам знадобитися.

— Так, безперечно, з часом його допомога буде дуже потрібною; хіба може хтось бути певен, що Акела назавжди залишиться ватажком Зграї, — багатозначно зауважила Багіра.

Акела нічого не відповів на ці слова пантери, які стосувалися саме його — ватажка Зграї. Акела тільки похнюпився, згадавши, що для кожного ватажка приходить час, коли йому починають зраджувати міцні ноги й гострі зуби, коли сила поступово полишає його гнучке тіло — доки одного нещасного дня не кинуться на нього, старого, молоді вовки й не загризуть, щоб вибрати замість нього нового ватажка, якого з часом спіткає така ж доля.

— Прийми його до себе, — сказав Акела Батькові Вовку, — і виховуй, як виховують усіх вовків Вільного Племені.

Так Мауглі став членом Сіонійської Вовчої Зграї. Завдяки буйволу, запропонованому Багірою, і завдяки доброму слову ведмедя Балу.

IV

Можна лише здогадуватися про те, як жив Мауглі серед вовків перші десять чи одинадцять років. Він зростав разом зі своїми братами-вовченятами, хоча вони стали дорослими вовками, а Мауглі залишався маленькою дитиною. Батько Вовк учив його всього, що повинен був знати Вільний Вовк. І скоро Мауглі почав розуміти таємний зміст усього, що відбувалося в Джунглях. Він чув найлегший шелест трави; відчував кожен повів теплого нічного вітру; розумів найменший відтінок у голосі нічної пташки; чув дотик кігтя кажана, коли той чіплявся за гілку; вловлював плюскіт риби в річці. Всі ці нічні звуки були для нього зрозумілими й очевидними так само, як усі тонкощі складної справи, звичайні для того, хто цілком присвятив себе їй.

Коли хлопчик не був зайнятий навчанням, то лягав на сонці й засинав; прокидався, їв і знову засинав. Коли він відчував спрагу чи знемагав від спеки, то спускався до лісового озера й купався. Якщо Мауглі хотів поласувати медом, він видирався на високі стовбури. Балу розповів йому, що мед диких бджіл і коріння багатьох рослин такі ж смачні, як і сире м’ясо, яке їдять вовки — брати хлопчика, а Багіра навчила його обережно пересуватися по гілках дерев. Пантера, бувало, ляже собі десь на гілці й кричить Мауглі: