Читать «Пригоди барона Мюнхаузена» онлайн - страница 9

І раптом — от халепа! — мотузок обірвався. Я гуцнув додолу з такою силою, що пробив яму завглибшки зо півмилі.

Коли я отямився, довго не знав, як мені вибратися з цієї глибокої ями. Цілий день я не їв, не пив, а все думав і думав. І нарешті додумався: викопав нігтями сходинки й по цій драбинці виліз на поверхню.

О, Мюнхаузен ніде не пропаде!

Коні попід пахвами, карета на плечах

Незабаром турки відпустили мене на свободу й разом із іншими військовополоненими відіслали до Петербурга.

Але я вирішив покинути Росію, тому сів у карету й поїхав на батьківщину. Зима того року була неймовірно холодна. Навіть сонце застудилося, відморозило щоки і підхопило нежить. А коли сонце хворіє, від нього замість тепла йде холод. Можете собі уявити, як сильно я промерз у своїй кареті!

Дорога була вузенька, з обох боків оточена парканами. Я наказав своєму кучерові дути в ріжок, аби зустрічні екіпажі зачекали, доки ми проїдемо, бо на такій вузькій дорозі ми б не розминулися.

Кучер виконав мій наказ. Узяв ріжок і заходився дути. Дув, дув, дув, але з ріжка не вилітало ні звука! А тим часом назустріч нам рухався великий екіпаж.

Що лишається робити? Я виходжу з карети і випрягаю коней. Потім піднімаю свою карету на плечі — а вона, між іншим, добре навантажена! — і одним стрибком переношу її знову на дорогу, але вже позаду екіпажа.

Це було нелегко зробити навіть мені, а ви знаєте, який я силач.

Перевівши подих, я повертаюся до своїх коней, беру їх попід пахви й такими ж двома стрибками переношу до карети.

Під час цих стрибків один із моїх коней починає шалено хвицатися.

Це було не дуже зручно, але я засунув його задні ноги до кишені мого сюртука, і йому мимоволі довелося скоритися.

Потім я запряг коней до карети і спокійно доїхав до найближчого готелю.

Приємно було зігрітися після такого лютого морозу та відпочити після настільки важкої роботи!

Відталі звуки

Мій кучер повісив ріжок неподалік від печі, а сам підійшов до мене, і ми почали мирну бесіду.

І раптом ріжок заграв: «Тру-туту! Тра-тата! Ра-рара!» Ми дуже здивувалися, але я тієї ж миті зрозумів, чому на морозі з цього ріжка не можна було добути жодного звука, а в теплі він заграв сам по собі.

На морозі звуки замерзли, а тепер, зігрівшись біля пічки, відтанули і почали самостійно вилітати з ріжка.

Ми з кучером протягом усього вечора насолоджувалися цією чарівною музикою.

Буря

Але не думайте, будь ласка, нібито я мандрував лише лісами та полями.

Ні, мені доводилося не раз перепливати моря та океани, і там траплялися зі мною пригоди, яких раніше ні з ким не бувало.

Пливли якось ми в Індію на великому судні. Погода була чудова. Але коли наш корабель стояв на якорі біля якогось острова, здійнявся ураган. Буря налетіла з такою силою, що вирвала на острові кілька тисяч (так, кілька тисяч!) дерев і підняла їх просто до хмар.