Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 49

Кемп прочитав кожен клаптик оповіді й відіслав хатню робітницю дістати якнайбільше ранкових газет. Їх він також поглинув.

— Він невидимий! — вигукнув зрештою він. — І тут пишуть — його охопила лють, що переростає в манію! Що ж він може накоїти! Що він може накоїти! А він нагорі, вільний як вітер. І як мені тепер бути?.. Наприклад, чи схоже б це було на зраду, якби… Ні.

Він підійшов до маленького неохайного столу в кутку кімнати і почав щось записувати. Написавши половину, він подер папір і почав спочатку. Тоді перечитав і обдумав написане. Потім узяв конверт і адресував його полковнику Ейді в Порт-Бердок.

Саме в цю мить прокинувся Невидимець. Прокинувся не в гуморі, й Кемп, насторожено дослухаючись до кожного звуку, почув, як у спальні в нього над головою Невидимець кудись несподівано помчав. Потім жбурнув стілець і розбив склянку з умивальника. Поквапившись нагору, Кемп нетерпляче постукав.

Розділ XIX

Деякі базові принципи

Що трапилося? — запитав Кемп, коли Невидимець впустив його.

— Нічого, — почулось у відповідь.

— Але, хай йому грець! Чому тут усе потрощене?

— В пориві гніву, — сказав Невидимець. — Забув про свою руку, а вона болить.

— Ви схильні до поривів гніву.

— Так.

Кемп пройшовся кімнатою, підбираючи уламки скла.

— Щодо вас уже багато відомо, — мовив Кемп, тримаючи в руці скло, — і про події в Айпінгу, і в долині. Світу вже відомо про його невидимого громадянина. Але ніхто не знає, що ви тут.

Невидимець вилаявся.

— Таємниця розкрита. Як я розумію, це була таємниця. Не знаю, які у вас плани, але, звісно, я дуже хочу вам допомогти.

Невидимець сів на ліжко.

— Сніданок нагорі, — сказав Кемп, намагаючись говорити якомога спокійніше, і зрадів, коли його дивний гість охоче підвівся. Кемп провів його вузькими сходами в башту.

— Перш ніж ми почнемо діяти, — заговорив Кемп, — я мушу більше дізнатися про вашу невидимість.

Нервово зиркнувши у вікно, він сів з виглядом людини, яку очікує довга розмова. На мить знову спалахнули сумніви щодо здорового глузду всієї справи — і зразу згасли, тільки-но він поглянув у кінець столу, де сидів Грифін… безголовий, безрукий халат, що витирає невидимі руки, незбагненним чином тримаючи серветку.