Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 37

— О Господи! — зронив містер Марвел, нервово роззираючись і намагаючись на дотик порахувати монети у себе кишені; на думку йому спала одна незвична ідея. — Звучить неймовірно.

— Еге ж? Просто немислимо, як на мене. Ніколи раніше не чув про невидимців, але за наших часів можна почути безліч надзвичайних речей, що…

— Оце і все, що він накоїв? — запитав Марвел, намагаючись удавати спокій.

— Хіба цього не досить? — сказав моряк.

— І він раптово не повертався? — запитав Марвел. — Просто втік і все?

— І все! — сказав моряк. — Та хіба ж цього не достатньо?

— Цілком достатньо, — підтвердив Марвел.

— Я також гадаю, що цього достатньо, — сказав моряк. — Звісно, що цього достатньо.

— А з ним не було якогось приятеля… про це нічого не пишуть? — стривожено запитав містер Марвел.

— Такого, як він, навіть одного, більш ніж достатньо… — відповів моряк. — Ні, дякувати Богу, пишуть, що не було.

І він повільно похитав головою.

— Я завжди ніяковію, тільки-но подумаю, як отой чоловік біжить через містечко! Зараз він на волі, і з певних доказів можна припускати, що він прямує до Порт-Стоу, принаймні це, гадаю, вони мають на увазі. І, як бачите, ми якраз тут!

Цього разу ніякого американського дива. І тільки уявіть, що він може накоїти! А раптом він вип’є зайвого і вирішить напасти на вас? Припустімо, він хоче когось пограбувати… хто може йому завадити? Він може зайти в чужу домівку, може грабувати, пройти через поліційний кордон йому було б так само легко, як нам з вами — втекти від сліпця! Навіть іще легше! Я чув, у сліпих дуже тонкий слух. А якби він ще й побачив своє улюблене спиртне…

— Звісно, у нього величезна перевага, — сказав містер Марвел. — І… що ж…

— Ви маєте рацію, — сказав моряк. — У нього справді є перевага.

Весь цей час містер Марвел уважно роззирався навсібіч, дослухаючись до слабких кроків і намагаючись виявити непомітні рухи. Здавалось, він обмірковує якесь важливе рішення. Він кашлянув, затулившись рукою.

Далі знову озирнувся, дослухався, нахилився до моряка і понизив голос:

— Справа в тому, що я випадково дещо знаю про цього Невидимця. З особистих джерел.

— О! — вигукнув моряк, зацікавлений. — Ви?

— Так, — сказав містер Марвел. — Я.

— Справді! — сказав моряк. — І можу я запитати…

— Ви будете вражені, — сказав містер Марвел, затулившись долонею. — Це приголомшливо.

— Дійсно! — вигукнув моряк.

— Річ у тому, — нетерпляче розпочав містер Марвел конфіденційним півголосом. Але несподівано вираз його обличчя дивовижно змінився. — Ой! — зойкнув він. І вимушено підвівся. Його обличчя виказувало фізичне страждання. — Гей! — вигукнув він.