Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 36

Він просидів майже годину, коли якийсь літній моряк з газетою в руці вийшов із готелю і присів біля нього.

— Гарний сьогодні день, — сказав моряк.

Містер Марвел побіжно на нього глянув, і в його очах майнуло щось дуже схоже на переляк.

— Дуже, — промовив він.

— Саме підходяща погода для цієї пори року, — сказав моряк тоном, що не допускає заперечень.

— Цілком, — сказав містер Марвел.

Моряк вийняв зубочистку і декілька хвилин був зайнятий нею. Тим часом очі його не були нічим зайняті, і він міг роздивлятися запорошеного містера Марвела і записники, що лежали біля нього. Коли він підходив до містера Марвела, то чув звук, схожий на дзвін монет у кишені. Він був уражений контрастом між виглядом містера Марвела й цим натяком на достаток. Та незабаром він подумки знову повернувся до теми, яка зацікавила його раніше.

— Книжки? — зненацька запитав він, покінчивши зі своєю зубочисткою.

Містер Марвел здригнувся і кинув на записники погляд.

— О так, — сказав він. — Так, це книжки.

— У книжках можна знайти багато незвичайних речей, — мовив моряк.

— Я вам вірю, — сказав містер Марвел.

— І за їх межами також, — вів далі моряк.

— Це також правда, — мовив містер Марвел. Він зиркнув на свого співрозмовника, а потім побіжно його оглянув.

— Наприклад, про незвичайні речі пишуть у газетах, — додав моряк.

— Так, пишуть.

— От і в цій газеті, — сказав моряк.

— Та ну! — мугикнув Марвел.

— Є тут одна стаття, — почав моряк, затримавши рішучий і допитливий погляд на містері Марвелі, — в якій розповідається про Невидимця, наприклад.

Містер Марвел скривився, почухав щоки і відчув, як у нього почервоніли вуха.

— І що ж там пишуть? — тихо запитав він. — Це трапилось в Австрії чи в Америці?

— А от і не вгадали, — сказав моряк. — Тут, у нас.

— О Господи! — вигукнув Марвел, підскочивши.

— Коли я кажу «тут», — сказав моряк, щоб заспокоїти містера Марвела, — я, звісно, не маю на увазі саме це місто, а десь неподалік.

— Невидимець! — вигукнув містер Марвел. — І що ж він робить?

— Усе, — сказав моряк, стежачи за Марвелом, і додав, — усі ті кляті речі.

— Я вже чотири дні не читав газет, — мовив Марвел.

— Айпінг — ось місце, з якого він почав, — сказав моряк.

— Справді? — поцікавився містер Марвел.

— Усе почалося саме там. І, здається, ніхто не знає, звідки він з’явився. Ось воно: «Незвичайна історія з Айпінга». В газеті пишуть, що свідчення дуже дивні.

— О Боже! — вигукнув містер Марвел.

— Тоді, виходить, що й уся історія дивна. Свідками були якийсь священик і лікар, котрі запевняють, що ясно його бачили, чи, вірніше, не бачили. Він зупинився, як тут пишуть, у готелі «Карета й коні», і здавалось, ніхто й не підозрював про його проблему, аж до сварки в готелі, коли, як пишуть, він порвав усі бинти на голові. І тільки потому помітили, що голова в нього невидима. Одразу було вжито всіх заходів, щоб узяти його під варту, але він, скинувши весь одяг, як тут пишеться, спромігся втекти, от тільки після відчайдушної боротьби, під час якої він завдав серйозних ушкоджень, як пишуть, нашому достойному і вправному полісмену, містеру Д. Е. Джеферсу. Досить відверта історія, чи не так? Імена і все таке.