Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 124

Можливо, ви здивуєтесь, коли дізнаєтеся, якого ворога я так жахався. Я боявся темряви, яка повинна була прийти з молодим місяцем. Ще раніше Віна кілька разів згадувала щось про Темні ночі, але я не розумів, що саме вона має на увазі. Але тепер було неважко здогадатися, щó ці Темні ночі можуть означати. Місяць зменшувався, і щоночі період темряви ставав усе довшим. І тепер я бодай трішки розумів причину страху маленьких жителів Верхнього світу перед темрявою. Але мимохіть мені було цікаво, що ж за лиходійство можуть чинити морлоки під молодим місяцем. Тепер я був переконаний у неправильності моєї другої гіпотези. Можливо, і справді колись елої були привілейованою аристократією, а морлоки — їхніми механічними слугами, але ті часи давно вже минулися. Ці два підвиди, два виплоди еволюції людини переходили, а може, вже й перейшли до абсолютно нових стосунків. Як і королі династії Каролінгів, елої опустилися до порожньої, нікчемної краси. Земля досі була до їхніх послуг, але тільки тому, що морлоки, які протягом незлічимих поколінь вели підземний спосіб життя, не могли перебувати на освітленій сонцем поверхні. Скоріше за все, саме морлоки шили для елоїв одяг і забезпечували їх усім необхідним — напевно, зі старої звички прислуговувати, яка досі збереглася в них. Вони робили це так, як, наприклад, кінь тупоче, навіть коли стоїть на місці, або як людина полює на тварин задля розваги — ці дії, що колись виконувалися з необхідності, глибоко вкоренилися в їхнє єство. Але, безсумнівно, ці два види частково помінялись місцями. Тепер до елоїв швидко підкрадалась Немезида. Багато століть тому, тисячі поколінь тому людина відібрала у свого ближнього світло, затишок і комфорт. І тепер цей ближній повернувся у зміненому вигляді! Жителі Верхнього світу починали заново проходити старий урок. Вони знову дізнавалися, що таке страх. Несподівано я згадав про м’ясо, яке бачив у Підземеллі. Дивно, як цей спогад спав мені на думку: він не був, так би мовити, зачеплений потоком роздумів, а з’явився ніби ззовні, майже у вигляді запитання. Я спробував згадати, яку форму мало те м’ясо. У мене було невиразне відчуття чогось знайомого, але тоді я не міг сказати, що це було.

Маленькі люди були зовсім безпомічні перед цим таємничим страхом темряви, однак я відрізнявся від них. Я прийшов із нашого часу — з часу зрілого розквіту людської раси, коли страх не паралізує, а таємниця не жахає. Принаймні я захищатимусь. Я вирішив не марнувати часу і виготовити собі зброю та знайти безпечне місце для сну. З надійним притулком я частково відновив би впевненість, яку цілком утратив, щойно усвідомив, які істоти могли до мене дістатись, коли я спокійно лягав спати в незахищеному місці. Я відчув, що тепер не зможу заснути, якщо не буду впевнений, що я в безпеці. Я аж здригався від огиди, коли думав, що морлоки, мабуть, уже обстежили мене з ніг до голови, поки я спав.