Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 112

Наскільки я міг бачити, решта світу була такою ж пишною і багатою, як і долина Темзи. З кожного пагорба, на який я видирався, я бачив такі самі розкішні будівлі різних архітектурних стилів, побудовані з найрізноманітніших матеріалів, такі самі густі острівці вічнозелених рослин, дерева, котрі аж вгиналися від цвіту, і деревоподібні папороті. Сріблястими кольорами виблискувала вода. Вдалині виднілися блакитні хвилясті пагорби, які на обрії поступово розчинялися в прозорому небі. Тоді мою увагу привернула наявність кількох круглих колодязів. Деякі з них, як мені здалося, були дуже глибокі. Один містився біля стежки до вершини пагорба, якою я прогулювався у перший день. Так, як і в інших колодязів, у нього був дивно карбований бронзовий обідок, а від дощу його захищала невеличка баня. Коли я сидів над якимось із цих колодязів і вдивлявся в темряву шахти, то не бачив відблиску води. Навіть коли я запалював сірник, усе одно нічого видно не було. Але з глибини долинав ритмічний глухий стукіт, схожий на звук великого двигуна, а з того, як рухалось полум’я сірника, я визначив, що у шахту колодязів надходить стійкий потік повітря. Тоді я кинув ув один із них шматок паперу і побачив, що він не спустився повільно, гойдаючись із боку в бік, а був миттєво всмоктаний усередину.

За деякий час я вирішив, що ці колодязі якось пов’язані з високими баштами, розкиданими по пагорбах, бо над ними часто можна було побачити мерехтіння повітря, схоже на те, яке інколи буває у спекотний день на випеченому сонцем узбережжі. Усе це привело мене до припущення про розгалужену систему підземної вентиляції, хоча важко було зрозуміти, з якою метою вона створена. Спочатку я вважав, що вона, мабуть, має якийсь зв’язок із санітарією цих людей. Такий висновок був логічним, але абсолютно не відповідав дійсності.

Тут я повинен сказати, що за все моє перебування у цьому реальному майбутньому я дуже мало дізнався, наприклад, про каналізацію, зв’язок, засоби транспортування й інші зручності. В деяких описах утопій і майбутніх часів, які мені траплялося читати, усе описувалось дуже детально — будівлі, суспільний устрій тощо. Однак такі подробиці дуже легко описати, якщо весь світ умістився в чиїйсь уяві. А для справжнього мандрівника у часі, який опинився в такій обстановці, як я, деталі абсолютно недоступні. Уявіть собі чорношкірого жителя Центральної Африки, який побував у Лондоні й розповідає про нього своїм товаришам по племені! Що він знатиме про роботу залізниці, про суспільні рухи, про те, як діє телефон або телеграф, про службу доставки, поштові перекази тощо? Проте ми бодай намагалися йому це все пояснити! Але навіть якщо він знатиме дещо і розкаже про це своїм друзям, які ніколи не подорожували, чи вони зрозуміють або повірять? А тепер уявіть, наскільки меншою є прірва між негром і білою людиною, ніж розбіжність між мною і жителями Золотого віку! Боюся, що мені не вдасться повністю пояснити вам цю відмінність, бо хоча я постійно відчував, що комфорт виникає через щось таке, чого я не бачу, єдине я можу сказати напевно: у мене склалося загальне враження якоїсь автоматизації в усьому.