Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 107

Але зміни умов життя неминуче супроводжуються пристосуванням до цих змін. Якщо наука біологія не побудована цілком на помилках, то що породжує людський розум і силу? Їх породжують труднощі та свобода — обставини, за яких енергійна, сильна та кмітлива людина виживає, а слабка зазнає невдачі; обставини, за яких цінується активність і згуртованість, за яких визначальним стає самовладання, терпіння й рішучість. Сім’я та почуття, які в ній виникають — люті ревнощі, ласка до дітей, батьківська самопожертва, — призначені для того, щоб оберігати і захищати потомство, в цьому вони знаходять своє виправдання. Але ж від чого зараз захищати це потомство? Вже у наш час виникають і далі розвиватимуться суспільні настрої, спрямовані проти подружніх ревнощів, проти переживань, пов’язаних з материнством, проти різноманітних пристрастей, тобто проти речей, які стають непотрібними і змушують нас страждати, роблять із нас дикунів-пережитків, заважають нам знайти своє місце у покращеному житті.

Фізична слабкість маленьких людців, їхня розумова відсталість, численні грандіозні руїни — все це переконувало мене в тому, що природа повністю підкорена. Бо після битви повинне прийти затишшя. Люди виявили активність, силу і розум, використали всю свою енергію, щоб змінити умови, в яких жили. І те, що постало переді мною, було наслідком цих змін.

У нових умовах — у цілковитому комфорті й абсолютній безпеці — невгамовна енергія, яка в наш час вважається силою, стає слабкістю. Навіть зараз певні риси та схильності, які раніше були необхідними для виживання, можуть стати джерелом постійних невдач. Наприклад, фізична сила і любов до бійки не є в наш час чимось корисним; навпаки, цивілізованій людині ці риси можуть створити неприємності. А в умовах фізичної захищеності та цілковитої безпеки будь-яка сила — як фізична, так і розумова — стає непотрібною. Скоріше за все, протягом незчисленних років у нових людей не було жодної загрози війни і навіть поодиноких випадків насильства; вони ніколи не стикалися з небезпечними дикими звірами або з виснажливими хворобами, які вимагають міцного здоров’я, і ніколи не знали важкої праці. Люди, котрих у наш час ми називаємо слабкими, пристосовані до такого життя не менше, ніж сильні. В таких умовах вони вже не є слабкими. Навпаки, вони краще пристосовані до життя, ніж сильні, тому що сильним не даватиме спокою енергія, яка не знаходить виходу. Немає сумніву, що вишукана краса будівель навколо мене була результатом останнього підйому тепер не потрібної енергії людства, після чого воно знайшло спокій у повній гармонії з обставинами, в яких жило. Ці споруди — це тріумфальний марш, з якого розпочалася ера тривалого спокою. Така доля завжди очікує на енергію в безпечному середовищі: спочатку вона знаходить вихід у мистецтві й еротиці, а тоді настає млявість і занепад.

І навіть ці артистичні імпульси врешті-решт зникнуть — у часі, в який я потрапив, їх уже майже не було. Прикрашатися квітами, танцювати, співати на осонні — це все, що залишилося в цих маленьких людей від мистецького духу. І навіть це скоро щезне — перетвориться у самовдоволену бездіяльність. Усе життя нас точить страждання і необхідність, й мені здавалося, що цей ненависний точильний камінь нарешті зламався!