Читать «Небесний народ» онлайн - страница 9

— Ти сумуєш за домівкою, за твоїм втраченим королівством? — спитала вона сердечно і щиро.

Ельф зиркнув до неї вгору і кивнув.

— Кохання залишило тебе на землі, — продовжила тим часом Уку, — а любов тебе звільнить.

Маленьке, світле, схоже на людську істоту створіння зі здивуванням глянуло на великого птаха.

— Ти правду сказала, — відповів він, — але ця любов, що зможе мене звільнити, має бути значно палкішою від того кохання, через яке я втратив свій дім. Так каже прадавній ельфійський закон. Ох, як же це сумно втратити рідний дім! Де ж мені таку любов знайти, коли-то вона мені стрінеться?

Уку мовчала, задумливо втупившись поглядом кудись у світлу далину. Проте решта тварин, ніби знаючи наперед, що саме перебування на лісовій галявині стане для ельфа максимально приємним, розпочали бурхливу діяльність. Вони усі разом старанно заходилися влаштовувати під одним з могутніх коренів старої липи маленьке помешкання, встеляючи його мохом та пір’ям. Надійно захищений від дощу, прихисток був відкритий промінню вранішнього сонця.

На величезну радість лісових жителів, ельф прийняв цей дар і пообіцяв залишитися в них.

Розділ третій

ВЕСНЯНА НІЧ

Ось так і сталося, що квітковий ельф, чарівна істота літньої ночі, потрапив в історію, про яку розповідалося раніше. Він став вигнанцем і змушений був тепер жити на землі, серед людей, тварин та рослин. На тій самій землі, де це казкове створіння хвилево опинилося, живемо якусь свідому часинку і ми, люди. Наша домівка — планета зелених лугів, водяних плес, гір, долин, днів та ночей.

На землі ельфи живуть недовго. Їх призначення — вийти з квітки, прокинувшись на декілька годин у місячному сяйві. Тому ці казкові істоти мало знають про земні справи. На той короткий момент життя у їх душах мало що залишається від світу мерехтливих зір та блідого місячного сяйва, світу, в якому переплелися добро і зло, світу, котрий нерідко приносить неймовірні страждання. Отак, допитливо посміхаючись, душі ельфів засинають поміж світами, перетворюючись на крапельки роси. А на ранковій зорі ці ніжні душі випивають рослини. Тож коли клубочиться, паруючи на сонці, вранішній туман, це означає, що знову й знову вічна круговерть природи приймає до себе їх прозорі тільця.

Люди бачать ельфів дуже рідко. Часами їх бачать діти, проте, знову ж таки, хіба що вві сні. Вони — як ангели, з’являються лише тим, хто у них вірить і любить.

Ельфи надзвичайно подібні до янголів, проте вони, немов діти, не знають про царство любові та не мають усесилля Божих посланців.

Однак ми забігли наперед, бо ця книга має розповісти про все це ще не раз. Справді — подія сталася надзвичайна. Це я про те, що ельф побачив землю у сонячному світлі, котре своїм життєдайним блиском чудодійно вплинуло на його серце і душу та потроху зробило його чутливим до радості й болю. Словом, зробило його земним.