Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 92

Просили за киевлян Архангел Михаил, Антоний и Феодосий Печерские, Николай Чудотворец и князь Владимир. Весь сонм святых, праведников, благочестивых воинов, безвестных народных поэтов и земледельцев, всех, кто помнил, знал настоящий, подлинный Небесный Богом Задуманный Киев – все они с ангелами молили за обманутых, помрачённых, впавших в дьявольское наваждение. Молили словами Самого Спасителя:

- Прости им, ибо не ведают, что творят…

Прем'єр та пенсіонер

(бувальщина) 

«А если слепой ведёт слепого, то оба упадут в яму».

Матф. 15:14.

«Ленин! Тут и сел старик».

О.Т. Твардовський. «Ленин и печник».

Там, де ліс до траси близько, 

За грибами, на пленер 

Наш типовий український

Йшов собі пенсіонер.

Сивий дід, підсліпуватий,

Видно, доля нелегка,

Принести у рідну хату

Захотів хоча б грибка.

Бо реформи з кожним часом

Коротили йому вік.

Раптом – мчить авто по трасі.

Стало. Вийшов чоловік.

Коло нього охорона:

«Колесо! Ремонт! Момент!»

Гордий весь, хоч не в погонах:

Президент? Не президент?

Фейс неголений, одначе,

Погляд – де там той удав!

Десь дідусь наш його бачив,

Та, сліпенький, не впізнав.

– Ну, як справи? – каже пан той,

Наче б то старий був друг.

Дід мовчав. Пляшки з-під «Фанти»

Та сміття було навкруг.

Потім каже: – Мов холєра

Ті реформи, як біда.

Чув по радіо прем’єра,

Повний, повний він…чудак!

Чи народ ще є в запасі?

Ну, а цей хай проліта?!

Пан завмер і…розсміявся:

– От народна темнота!

Потім глянув полум’яно

(Окуляри в горизонт)

– Вір, дідусь, усе за планом,

Уряд має свій резон.

Ось іще скасуєм пільги,

Транспорт, ліки то ж розход!

Геть всі виплати пенсійні –

Заживе тоді народ!

Збільшим вдвоє ціну газу,

Тільки б Рада була «за»…

Пан зайшовся від екстазу,

В дідуся в очах сльоза:

– А навіщо це, добродій?

Може, всіх одразу в морг?

– Діду, ви село та й годі!

МВФ бабла дасть в борг!

І хмільний від перспективи,

Він пішов сідать в авто.

Непоголений, щасливий.

А старий у слід: – Ви хто?!

Як ім'я? Ви, може, геній?

Я тоді у вас повчусь…

Чує здалеку: – Арсеній!

– Сєня?! Тут і впав дідусь.

Впав, сердешний, на коліна,

Де трава, паркан, дуби,

І з натхненням, без упину

Став зрізать гриби, гриби!

Назбирав силену силу,

Підхопився, встав з колін,

Вдома склав гриби в посилку,

Напис вивів: «У Кабмін»

І на пошту! Та у дворі

Доганя його жона:

– Там же повно мухоморів,

Та й поганка не одна.

– Помиливсь, я ж той… сліпенький,

А грибків же, як лупи.

І додав іще старенький:

– Гірше, як вожді сліпі.

Поведуть сліпих – і в яму.

Потім стиснув кулака,

Та й пішов на пошту прямо!

І тепер ефект чека.

На городі і за чаєм,

І в гостях десь у куми

Дід надії не втрачає.

Тож, надіймося і ми…

Радикальний засіб

(сумне оповідання)

- Проходьте. Що вас турбує?

- Розумієте, мені якийсь голос…

-  Чуєте голоси?

- Ні-ні, тільки один голос.

-  І що ж він говорить?

-  Та різне. Частіше ставить запитання.

- І це вас непокоїть?

- Так. Бо я не завжди можу дати відповідь.

- Ну, наприклад, сьогодні про що він питав?

- Питав про європейськість. Мовляв, мої земляки під час революції продемонстрували європейськість.