Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 79
Ян Таксюр
Втім, давайте сподіватися на краще, бо у нас, зайчиків, і виходу іншого немає. Може, не заваляться наші хатки разом з нашими надіями, і не опинимося ми в тому місці, де Езоп байок не писав.
Чи можна сподіватись на обранців?
Кажуть, у нас новий парламент. Припустимо. І його нові, і не дуже нові обличчя ми от-от побачимо. Вірю, що побачимо, хоча мурашки по спині поета бігають. Спитаєте, чому? Пояснюю – на душі каламуть, бо один голос шепоче: усе залишиться, як було, п’яте скликання і четверте однієї групи крові (тієї, що з народу смокчуть). А інший голос наполягає: «надейся и жди».
Втім, вже відомо, що відкриє першу сесію, як у старі добрі часи, член Компартії, а значить, і стара нудота знову запанує в залі. Тому пропоную: якщо за змістом все буде старе, так давайте хоч за формою відкаблучимо щось веселе. Наприклад, відкриємо засідання гучною кантатою під назвою «Партія «Наша Україна» веде!» (і це, не дивлячись на свої 14 відсотків). Або запросимо американську капелу банджористів з Вашигтонського Будинку офіцерів – нехай виконають вокально-хореографічну композицію «Наші хлопці з Пентагону стережуть свого кордона». Нарешті, можна поставити оцю мою маленьку драму.
ЕСТАФЕТА ПОКОЛІНЬ
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
У цій залі ми, юначе,
Засідали. Отут, бачте,
Мікрофон, табло...
МОЛОДИЙ ДЕПУТАТ
А де дають бабло?
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
Зачекайте, любий друже,
Депутат спочатку кружить
Містом і селом...
МОЛОДИЙ ДЕПУТАТ
За баблом?
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
Щоб земля розквітла всюди,
Щоб жили в любові люди
В щасті і теплі...
МОЛОДИЙ ДЕПУТАТ
Ну, тіпа, у баблі?
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
Юність! Юність нетерпляча...
(дістає з-за трибуни мішок)
Поможи піднять, юначе,
Тут аж сто кіло,
А ну, взяли «еврібаді»!
МОЛОДИЙ ДЕПУТАТ
Що там у мішечку, дядя?
СТАРИЙ ДЕПУТАТ
Та воно ж, бабло...
А так не хочеться бути «пророком в своём Отечестве»! Ну, просто як ніколи.
КУЧМІСТИ ІДУТЬ!
ВІТЕР НАД КИЄВОМ
У Києві була зима. Холодний вітер. Асфальт без снігу. Біле похмуре небо. Змерзлі люди бігли швидко, аби скоріше сховатись в тепло. А будинки дивилися на них, мружилися вікнами, прикривалися дахами, мовляв, і ми б кудись сховались, та куди нам...