Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 78
Ян Таксюр
- Мабуть, наші експерти десь помилилися, - міркував Рома, - тільки де?
Він увімкнув систему допомоги, і жіночий голос механічно зачитав: «Планета драків. Парламентсько-шаманська республіка. Крім Верховного Шамана і депутатів, на планеті ніхто не проживає. Через патологічний апетит депутати приймають закони в окремому бункері...»
- А ми тих ящерів розпустили, - зітхнув Рома і раптом сердито плюнув у целофановий пакет. - Специфіка, блін!
В цей момент щось вдарило в зореліт. Це були тяжкі прокляття Старого Драка. Рома увімкнув захист і відчув себе в небезпеці. Настрій покращився. Попереду на нього чекала планета Урі та її гарант конституції.
- На цей раз проколу не буде, - думав Рома. - Все ж таки у мене диплом бакалавра, а у цих потвор диплому зроду не було. Та й сімнадцять проколів за місяць не так вже й багато, якщо згадати, скільки планет у нашому безмежному Всесвіті.
Рома хвацько потягнув штурвал на себе і заспівав старовинну баладу своєї далекої батьківщини:
«Несе Галя воду! Коромисло гнеться...»
Гарант вагається - зайчики хвилюються
Живемо у хвилюючі дні. Щоранку майже фронтові повідомлення. Є коаліція! Немає. Підписали! Не підписали. Поділили все, чи щось залишилося? Питається, чого ми так смикаємося? Звісно чому. Кадри вирішують усе. Поставиш якогось кадра, і все! Гаплик! Або, навпаки – повний розквіт.
А що відчуває поет? Здавалося б, пиши, оспівуй чи тавруй – свобода ж така, що нас хвалять усі. Як школярів, котрі перевели бабусю через майдан. Але стільки почуттів товчеться в поетовій душі, що схотілося звернутись до технологій Езопа. Ні, поки що ніхто в нас автора не бере за груди. Просто звірячі аналогії бентежать сьогодні як ніколи. Отож...
Як у лісі шукали прем’єра