Читать «Федько у пошуках чупакабри» онлайн - страница 28

— Ех, оце якби дійсно скарб знайти — невеличкий, кілограмів так на 50–60! Накупили б собі всякого непотребу! На теплі моря поїхали би! — потирав лапки мрійливо-жовтий Вірус.

— Було би непогано! — кивнув Біленький. — Я думаю, треба за Фотошопом стежити. Навіщось же він риється на Чорному озері. Так зекономимо час. Не доведеться копатись там, де він уже побував!

— Ти віриш у казочки про скарб!? — скептично скривив губи Петрик.

— Я — не дуже… Але пам’ятаєш, неподалік від нас колись яму під фундамент копали і екскаватором горщик із землі вивернули? Ми тоді ще бігали дивитись!? Хіба не монетки там знайшли? — в’їдливо спитав друга Сашко.

— Реально! — Професор облишив свої сумніви. — То коли стежити починаємо?

— Пропоную — завтра! — втрутився Маркіз. — Сьогодні вже лапи відвалюються, та й голова обертом іде від усіх подій!

— І не дивно! Гляньте на годинник! От ми захопились! Ніби тільки обід був, а вже і вечір. Чого це тітка їсти не кличе!? У неї ж усе по годинах! — здивувався Сашко.

— Ой! Я ж забув! — скрикнув Павлуша. Бони з татком у гості поїхали. У когось день народження в сусідньому селі. Там і заночують! А вечерю мама на столі залишила, під рушниками. І просила, щоб я вам сказав, а мені то геть із голови вилетіло.

— Нічого! Зараз перекусимо — і спати! А план будемо завтра складати! — мовив Сашко. — Це навіть добре, що з дорослих тільки дідо лишився. З Федьком простіше буде. Дід уже і так думає, що в нього галюцинації після тітчиного компоту!

Друзі засміялись і подалися вечеряти. За вікном голосно співали півні, сповіщаючи про наближення ночі.

Розділ 10

А в той час, коли друзі пізньою вечерею відзначали неочікуване повернення Федька, чупакабра Нюра, вилежавшись на горищі баби Сеньки і зголоднівши, згадала затишний саж, у якому їй зранку залишили так багато смачного їдла. Принади вільного, але голодного життя чи сите майбутнє в тісній в’язниці? Вибір був непростий.

Нарешті Чупакабра дійшла висновку, що покірне порося двох маток ссе, і вирішила: вдень спокійно можна виспатись на м’якому сіні у Барабашевому хліві, а вночі — бешкетувати по селу, маючи залізне алібі.

Ще раз кинувши оком на поцупленого «Гаррі Поттера» і навіть перегорнувши ратицею кілька сторінок, Нюра зрозуміла, що книжка їй потрібна як п’ята нога і вирішила її повернути на доказ свого каяття.

Вона тихенько визирнула назовні, прочинивши двері з горища. На подвір’ї було тихо. З вікон хатини у загуслі сутінки сіялось тьмяне світло. Раптом Чупакабра згадала свою бабу Сеньку, її ласкаві руки та ніжні слова, які та шепотіла їй на ніч, і пекучі сльози накотилися їй на очі. «А що, як то вона в хаті?» — майнуло у свинячій голові, і Нюра вирішила таки заглянути до рідної оселі, хоч і бачила дивного чоловіка, який вештався подвір’ям удень.

Узявши книжку в зуби, свинка швидко збігла драбиною і зупинилася під вікном. Звідти вона могла бачити тільки стелю, з якої на довгому дроті звисала лампочка. Поклавши «Поттера» на траву, паця роззирнулась, видерлась на найближче дерево і втупилась у вікно.