Читать «Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського» онлайн - страница 153

18 січня на сцені Педагогічного музею з’явилися «тільки М. Грушевський та два секретарі, а з народних міністрів тільки В. Голубович. Майже всі присутні одягнуті в кожухи та в шинелі, кожної хвилини готові рушити з Центральної Ради». Перед тим як вирушити, «без обговорення», «одноголосно» ухвалили земельний закон, остаточно унеможлививши побиття дрючком селянина Манька. «На запрошення повідомити особовий склад кабінету» В. Голубович поінформував, що згоду увійти до нього дали лише шість осіб, причому деякі з них були «більшості Центральної Ради невідомі». Невідомим для слухачів – так само, як і для голови новопосталої Ради народних міністрів УНР – залишилося питання про розподіл обов’язків між міністрами. 21 січня (3 лютого за новим стилем) нарешті погодилися ухвалити кількісний склад Малої ради – 82 особи «відповідно фракційному складу Великої ради».

22 січня (4 лютого) нарешті перейшли до головного. В. Голубович повідомив про «закінчення» брестських переговорів, заявив, що «мир заключається не остаточний, прелімінарний (тимчасовий)», і зажадав від присутніх дозволу його підписати. Обгрунтовуючи заклик свого начальника, «судовий міністр» М. Ткаченко запевнив:

– «вироблені умови миру забезпечують права українського народу і його вільний економічний розвиток»;

– «умовами згоди досягнуто з нашого боку найбільшого, що тільки можна було досягнути»;

– «українському народові забезпечено право національного самоозначення всюди, де він живе в більшості, в тому числі в Холмщині і на Підляшші»;

– «з Галичиною справа вирішується на користь нашого народу»;

– «торговельні умови збудовано на засадах взаємності»;

– «договір дуже сприятливий для нас і забезпечує Україну від усяких зазіхань з боку середньоєвропейських держав»;

– укладено договір до 1920 р.

Наперед запрограмоване голосування несподіванок не принесло: 220 – «за», 16 утримались. Честь України не зганьбив лише один учасник засідання – двадцятичотирирічний Д. Чижевський, у майбутньому – великий український філософ, культуролог, літературознавець, професор Гарвардського та Гейдельберзького університетів, який проголосував проти. 25 січня, виконавши свою історичну місію – продаж країни іноземним окупантам, – Українська Центральна Рада пішла у безсмертя. «Тої ж ночі большевики зайняли Київ», – сухо констатував протоколіст.