Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 147

Вона світло пам’ятала ту чорну діру, з волі якої впізнала першого у цьому житті чоловіка, де Боб її брав із граціозністю тупої тварюки. Вона відчувала, як зараз, його жорсткі губи, вищали знадвору сирени, а у кругляку фіолетового неба тріщали скляні зорі. Ну, це зовсім не говорить про те, що для того, аби злягатися, необхідно шукати чорні хижки, ями, завалені нечистотами. Хоча, зазначимо, акцент мав місце. Кімнати їхнього помешкання напрочуд були білими, світлими і чистими, з бігаючими тремтячими сонячними плямами о будь-якій порі року. В домі стояли дивні запахи. Затишок сіявся від правого до лівого крила будівлі. Ліве крило, швидше невелику кімнатку з брунатним мороком, з портретом Фіделя, кількома вистріпаними кріслами і пузатим диваном з видутими пружинами, займав старий клоун. Життя в будинок затікало з вулиці. Воно затікало, вистоювалося, розщеплювалося на почуття, запахи і роботу. Старий приймав замовлення, розмовляв з покупцями, умудряючись за якийсь дріб’язок зіпхнути зовсім не потрібні для вжитку речі. Запахи любові дратували клоуна, як старого щура. І він за ромом говорив, що такі запахи, такі звуки забирають у людини розум. Хода Тані стала граціознішою, як у дівчини, коли вона закохується. Старий прицмокував своїми слимакуватими губами і, як водиться серед його народу, чекав неприємностей. Волосся у Тані зробилося густішим, з-під рудуватих хлопчачих брів на світ блимали, як вода у глибокому колодязі, чорнильні, фіолетового кольору очі, де, тільки добре напружившись, можна знайти проблиски чи то розуму, чи то натуги, чи то захоплення. Від таких очей досвідчені чоловіки божеволіють, розуміючи, що вони втрачають останню краплину гідності, але, хоч карта і бита, спробують. Тіло Тетяни рухалося повільно, але впевнено: важкі груди трохи провислі, що означало повну відсутність колоїду чи силікону, довгі ноги стирчали з-під салатного плаття визивно і по-підлітковому, мали бездоганну форму і були надто довгими, щоб поміститися у «фольксвагені-жуку». Танька перетворилася на метушливу жінку, яка опікувалася власним домом. Боб сприйняв це як належне: у дворі він виростав серед купи замурзаних дівчат, потім у нього тягнувся довгий шлейф тимчасових пригод з київськими панянками усілякого походження, а тому його подруга, яка зривалась о п’ятій ранку з ліжка, трохи дивувала. І так день за днем. Нудна торгівля, що прив’язала його до цього будинку, стабільне, порівняно сите життя зробили з нього ледацюгу. Бобу не треба було тікати і ховатися. Лише старий єврей покахикував від своїх кубинських сигарет і навідувався ґречно до свого помешкання на площі Перемоги, щойно молодята завалювалися на велетенське, широке, полишене смаку ліжко з білим балдахіном. Але одного ранку Танька встала і потягла за руку Боба.