Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 121

Про шум ні покоївка, ні прислуга нічого не запитали. Таня сіла в кабріолет і зупинилася за кілька кварталів від промислового маркету. Чотири бутлі сірчаної кислоти чомусь нікого не здивували, принаймні їй так здалося, і вона спокійно повернулася назад. Щоправда, коли рештки дока Валєвскі пройшли у горловину ванни, Таня відчула неймовірну втому. Вона запустила улюблений фільм «Останнє танго в Парижі», поставила тацю з великою чашкою капучино біля ніг і тихенько відійшла в сон. А в той час, поки вона спала, за три квартали від цього хтось легенько підхопив Пал Палича за ноги. Вночі блиснув голубенький окуляр труби, тіло глухо гепнулося об балкон третього поверху і прямовисно упало на землю, таким чином старий зробив карколомне піке головою, розхлюпавши мізки принаймні метрів на два. Чоловік спокійно зійшов східцями, подивився на дідугана, похитав головою, для годиться попробував носаком, а тоді закричав: «“Швидку”! Ради Бога просніться, викличте “швидку”!» Чоловік тримав у руках якийсь пакетик. Він ще раз копнув старого з таким виглядом, наче говорив: а, дострибався старий шалапут, а тут високо. Можемо обмовитися, що він знав добре обох убієнних і якось був причетним до їхнього плану. За роз’ясненнями діло не стане.

За тиждень до безславної кончини дока Валєвскі Таня мчала в кабріолеті, що блищав голками вогню, чорному, як антрацит, швидкісною трасою. Той, хто спостерігав за нею в бінокль, тільки хмикнув, натягнув капюшона коричневої замшевої курточки: йшов нудний осінній дощ, від листопада ламало зуби і кістки. Незнайомець сів у пошарпаний «форд» і покотив слідом, наче насолоджуючись гнилістю осені. Таня зупинилася біля металевих зелених воріт з будкою охорони, її пропустили. Діловито поставила кабріолет у гараж. Назустріч їй вийшла жагуча брюнетка з розкосими карими очима, що тепло горіли в сизому осінньому мороці. Жінки поцілувалися, як справжні подруги. Далі тягнулися вузькі будівлі, що нагадували бараки, але не були ані тим, ані ще чимось, до чого звикла наша воєнізована свідомість. Це був тир, де Таня зазвичай вправлялася в стрільбах. Таким робом вона зганяла накопичення адреналіну і непотрібної енергії. Незнайомець зупинив «форд», дістав бінокля однією рукою, другою витягнув пачку жовтого «Кемела», закурив. Пускаючи синій дим, він кілька хвилин невідривно дивився на продовгуваті будівлі, що фантастично загромадили велетенську ділянку. Незнайомець подумав, що колись тут ріс ліс, а зараз він дуже далеко, сосновий ліс, вічнозелений, який, напевне, переживе і його, і Тетяну. Чоловік хмикнув і опустив бінокль.

Роман з Катериною Лещенко, капітаном військ МВС України, зав’язався не відразу, щоправда, пристрасть спалахнула відразу, як у кіно. Катерина не нагадувала здоровезних активних лесбійок. Усе у неї в міру: хвороблива напівусмішка, міцно і ладно збита фігура, чорнильні очі, які залежно від погоди та настрою змінювали колір на теплий.