Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 114

Сині, з мільйонами золотистих іскор, кришталеві гори підіймалися відразу за широким вікном «Мандарин Плаза». Презентація нової марки парфумів. Таню це зовсім не приваблює. Її підводні ріки почуттів набагато глибші. Зараз вона це відчуває, інакше б з нею не сидів цей молодий чоловік, з оливковим кольором шкіри, котячими очима і поведінкою, достойною королів, життя – манірна річ, надто скучна. Так думала Таня. А ще їй здавалося, що ця людина повинна відіграти у її житті неабияку роль. Хоча навряд чи вона так думала. Таня почала розуміти солодке слово «помста». Звісно, жодна здорова людина не визнає себе винною, будь вона маніяком, професором, мільйонером, президентом, з усіма опозиціонерами докупи. Для Тані перестали горіти її рожеві сонця, спокійні сни, а кіно повело її у невідомому напрямку. Валєвскі був підкреслено чемним. Док не переходив відразу в атаку. А тому квіти, ресторани, прогулянки в кабріолеті, потім Париж – і ніяких зрушень. Валєвскі освідчувався Тані в коханні тричі на день, але натомість отримував холодну посмішку. Він знав, що Таня не вміє поводитися з чоловіками, але ж не настільки бути кретинкою, смішно – хіба кретинами бувають наполовину? Одного разу в Парижі він приніс їй обручку. Скромну. В кілька каратів. Запропонував руку і серце. Таня лише поблажливо усміхнулася. Цього, врешті, він і очікував. А що можна очікувати від школярки, яка день у день під школою бачить «хаммер» тата, охорону і як однокласниці одна за одною день у день пірнають у салон авто, як туга свіжа риба? Таня так їх і називала – рибами. Так-от, прийшов день, коли перед Танею стала дилема: лягти в ліжко й зробити на обличчі біль або захоплення – вона часто проробляла подібні варіанти – і Валєвскі попався. Без сумніву, він закохався у дівчину, якщо у нашого любого дока існувало подібне слово у лексиконі. Валєвскі перейнявся одруженням. Зараз йому треба було рекогносцируватися в область тата і мами, обдзвонити друзів, знайомих, поповнити калитку, бо раптом дійде до чогось такого, коли прийдеться відповідати перед прокурором, а не стояти перед священиком у Володимирському соборі або у Лаврі. Мозок дока шалено працював: простий альфонс був лише придатний на те, щоб звабити старіючу тридцятирічну шерепу, з пащею на вісімдесят тисяч фунтів стерлінгів білосніжних зубів, колоїдними губами, колоїдними цицьками і таким-сяким рахунком, за яким вилаштувався кагал жмеринських родичів. Треба сказати, що док роль спокусника виконував геніально, але Таня у нас була трохи того. Жених же з нього… Навіть підшукати слова важко. Просто він непомітно зробився копією, а потім і тінню цієї дівчини. Париж Тані, навпаки, подарував якесь нове дихання. Таня захопилася молодою англійською художницею, верткою і вправною, з великими претензіями до світу. Дівчину звали Лорі, з веснянкуватим обличчям, з купою жорсткого неслухняного волосся, обгризеними нігтями на хлопчачих пальцях. Так Таня зникла на цілий тиждень з поля зору Валєвскі, а бідолаха док обдзвонював трупарні, поліцейські відділки, навіть винайняв приватного детектива, який і віднайшов її, ледь живу, з підпухлою від синців фізіономією. Лорі виявилася просто дрібною злодюжкою. Навіть не скориставшись білосніжним тілом Тані, вона почистила її гаманець, відібрала коштовності, надавала по писку – не без задоволення – і була такою. Перший тяжкий життєвий досвід пройшов повз Танину голову. Це висвітилося для неї, як кіно. Дякувати Богу, що Таня не читала книжок. Але сподівання дока на її прихильність теж розбилися об скелі.