Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 116

Після того, як горопаха док освоював гомосексуальний досвід, Таню намагалися привчити до нормального людського спілкування. Мама Еріка влаштувала кілька гучних вечірок, куди були запрошені діти усіх посадовців. Це Танюшу ніяк не розважило, хоча вона звикла ловити погляди молодих чоловіків, яких своєю холодністю, наче інеєм, обсипала, і їх потім бачили у компанії цокотливих, вередливих, але живих, мов гримуча ртуть, її одноліток. Мама Еріка стурбовано спостерігала своїм замшевим поглядом за донькою і подумки проклинала батька, дока і кого тільки могла. Але вона покладалася на час. Нічого особливого у поведінці доньки не вгадувалося, тому все списувалося на дурнуваті прибабахи, на час, на епоху, на оточення. Потім з’явився Петро, хлопчисько з великою головою, модною бандитською стрижкою, крутими плечима і костюмом від Версаче. Вигляд Петро мав страхітливий, а насправді це була оболонка, забита коміксами, плейбоями і дешевими фільмами жахів класу D. З ним Таня і знайшла спільну мову, вперше поцілувалася. Вона зловила себе на тому, що це зовсім не бридко. Пізніше, коли вони усамітнилися в крихітній кімнатці, з купами книг, вона намацала його достоїнство, жахнула блискавкою на штанях і просунула долоньку, але тут наткнулася на щось слизьке, потворне, що билося живою рибиною в її ніжних пальчиках, а потім виплюнуло рідину прямо на руки. Таня широко розплющила очі й, гидливо скрививши губи, сказала: «Риба».