Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 113

Лікував Таню особистий лікар, доктор Валєвскі, поляк за походженням, із зовнішністю сутенера, з веселим блиском в очах, гедоніст і бабій по натурі. Його єдиною зіркою був тато Тані, Валєвскі животом і душею відповідав за Рудківського. Інакше не могло і бути. У цій історії він був добрим янголом сім’ї. Далеко в минулому роман Валєвскі та Еріки. Зараз він схилявся над білими грудьми Тані Рудківської. Бідолашна Таня не розплющувала очей, манірно стогнала, як у фільмах, щось шепотіла, а Валєвскі тільки либився, усміхаючись у малинові, майже жіночі уста. Прийшла Ірка. Одного погляду Валєвскі було досить, щоб він правильно зрозумів ситуацію. Його радісний настрій наче стерло губкою. Він добре знав лесбійські пари, і саме зараз доктор зіткнувся з такою ситуацією. Валєвскі тільки не знав, на якій стадії розвитку знаходяться стосунки між двома дівчатами. Ось так. Веселуна Валєвскі пробив холодний піт. Загроза його безбідному існуванню. І загроза ця привидом маслакуватої школярки стояла в ногах Тані Рудківської. І у Валєвскі зародився план. Навіть два. Валєвскі був тінню старшого Рудківського, свого роду його учнем. Але це не завадило Валєвскі подумки послати свого гуру. І піти далі патрона. Перший план не вирізнявся оригінальністю: затягнути до ліжка одну з дівах. Другий план – переконати дівчат таки зрушити свої стосунки з мертвої точки, таким робом дати передих доктору, сім’ї і всім навколишнім, як говориться, світ паршиво дуалістичний. Можна те й інше, але не все зразу. Тут доктор схибив. Вірніше, проявив спочатку себе як неабиякий психолог. Скоро він став замість сповідальної няньки. Ірка сиділа в кутку й уперто мовчала, закинувши ногу на ногу, і її блакитні, стального відсвіту очі хижо дивилися на доктора і на Тетяну. Вона пішла. Таня потроху приходила до тями. Ірка з переляку зрозуміла, що їхні наміри, їхні почуття образили, розкривши перед усім світом. Валєвскі не інакше як велика тінь, усе ж таки тінь, батька. Ірка, раптово для Таньки, перестала відвідувати подругу, телефонувати. І навіть коли Таня, плутаючись у рожевих шатах, почала переслідувати її по інтернет-кафе, по тусівках, від котрих дійсно несмачно пахло, вона тікала. А потім, загнана вкрай, дала ляпаса Таньці й назвала брехливою сукою. Наступного дня її знайшли в туалеті з перетятими венами. До лікарні Ірка не дотягнула, але у «швидкій» повторювала: «Таня, Танюша, Танечка…» Безтурботність Таниного життя, освітленого синім мерехтливим новорічним світлом, однієї ночі враз провалилася в чорну безодню. Прийшов час ставити питання і не відповідати на них лише з тієї причини, що відповідь крилася десь там далеко, як видавалося, але вона лежала поруч і була саме в ній. І ніяке оточення, ніякий статус білосніжної принцеси змінити цього не могли. Зовсім раптово вона відчула напад люті й уже мала крихітний досвід, що полився в її легені, в мозок від того моменту, коли вона пішла на дно, зустрівши те, що їй видавалося вершиною людського щастя. Може бути. Але ворушкий, наче кіношний чортик, з великими дитячими очима, док Валєвскі, керуючись хитрими і підступними думками, почав приводити в дію план номер два. План номер один для нього вдався, якою ціною – його мало турбувало. Завжди елегантний, з дивним запахом, якого добивався за допомогою змішування кількох парфумів, він узявся заповняти пустелю душі Тані. Та, у свою чергу, потягнулася до доктора, наче злочинець, який пов’язаний кровною порукою, – інстинкт та інтуїція жінки не піддаються логіці. Док відмовив батьків відправляти доньку до швейцарської психушки, хоча вони так і не здогадалися, що діялося з Танею. Проте настрій, поведінка Тані несподівано покращилися. Так, ніколи не знаєш, що на душі у людини. Думки її, запряжені бажанням, приводять зовсім в інший кінець подорожі, ну, зовсім не туди, куди вам одного ясного дня стукнуло в голову відправитися. Валєвскі вирішив позалицятися до Танюші. Так і почався цей роман, що закінчився для обох дуже дивно. Наш док попався.