Читать «Загублена історія втраченої держави» онлайн - страница 103

4. Великобританія. Конституційна монархія під рукою Віндзорського дому. Парламент – двопалатний.

5. Пруссія. Абсолютна монархія під рукою дому Гогенцоллернів.

6. На решті території Німеччини було відновлено 33 королівства, князівства, курфюрства тощо та 4 вільних міста, які були «збиті» в конфедерацію Німецький союз. Провідна роль в ньому належала Австрії. Уся повнота влади на території згаданих монархій належала їх суверенам.

7. Бельгія та Голландія були об’єднані в Королівство Нідерландів під рукою Орлеанського дому. Формально в країні діяла Конституція 1815 р., але її вплив, якщо такий взагалі існував, на владу короля для останнього був жалюгідним.

8. Франція. Абсолютна монархія під рукою дому Бурбонів.

9. Іспанія. Абсолютна монархія під рукою дому Бурбонів. З 1837 р. – конституційна монархія з двопалатним парламентом.

10. Португалія. Конституційна монархія дому Браганців. Парламент – однопалатний.

11. Швейцарія. Конфедерація 19 вільних незалежних кантонів; проголошений її «вічний» нейтралітет.

12. Швеція та Норвегія. Окремі держави, які з 1810 р. управлялися одним монархом з дому Бернадотів. Парламенти – однопалатні (відповідно – риксдаг та стортинг).

13. Данія. Абсолютна монархія. До 1863 р. – під рукою дому Ольденбургів, з 1863 р. – Глюксбургів.

14. Ватикан. Абсолютна теократична монархія. Таким чином, абсолютна більшість європейських країн після 1815 р. були за політичним устроєм абсолютними монархіями, а за типом державного устрою – унітарними державами. За століття, яке минуло після Віденського Конгресу, ця картина зазнала радикальних змін. Засаднича ідея Французької революції – заміна принципу «легітимності» на принцип «народоправства» – невблаганно для монархів силою торувала свій шлях до життя.

Серед основних християнських європейських держав того часу унітарними продовжували залишатися Франція, Італія, Іспанія та Португалія – країни з абсолютно переважаючим або істотним впливом Римської церкви. При цьому Франція після поразки у війні з Пруссією повернулася до республіканського устрою, Австро-Угорщина перетворилася на «дуалістичну» монархію (основні унітарні католицькі частини її – Австрія та Угорщина – управлялися на підставі власних конституцій, а об’єднані були лише особою Імператора з Габсбурзького дому та трьома спільними «рейхсміністерствами» – закордонних справ, військовим та фінансовим). Іспанія стала конституційною монархією. Королівська Португалія від 1885 р. жила за надзвичайно ліберальною конституцією. Об’єднане Королівство Великобританії та Королівства Ірландії на початку XX ст. продовжувало залишатися унітарною за формою державного устрою конституційною монархією: нею управляв єдиний парламент у Лондоні.