Читать «Зозулята зими» онлайн - страница 145
Дара Корній
«1», «2», «3»… Як у страшнючій лічилочці з фільму: Раз-два, раз-два — Фредді впіймав малюка, Три-чотири, три-чотири — замикайтеся в квартирі, П’ять-шість, п’ять-шість — Фредді схоче, Фредді з’їсть…
— Та той, заправив му цілий бак. І вроді всьо, той, було. Тобто той, справне. І загальмував, і, той, рушив з місця. Той, протер йому лобове шкльо і, той, він, е-е-е-е, пішов, купив собі сігарєт і, той, рушив на виїзд. І, той, чомусь не загальмував перед фурою. Всьо…
Запис із автозаправки. Позашляховик лендкрузен, ага, в новинних зйомках його не впізнати — купа непотрібного залізяччя впереміш з якоюсь чорною липкою сумішшю та брудним снігом, заїжджає на АЗС. Нічого наче незвичайного. Все, як розповідав заправник. Зупинився, водій вийшов з машин, пішов до каси, заплатив, купив сигарети, прийшов назад, сунув «за труди» заправнику пару гривень, сів у машину, рушив з місця. Все, більше нічого. Далі під’їхала інша машина — срібляста «тойота».
Та щось мучить мене в цьому відео. Не можу зрозуміти що. Переглядаю ще раз, а тоді вдруге, втретє. Вмикаю уповільнення… Машина зупиняється … Водій виходить… Заправляльник протирає лобове скло, тоді переходить до заднього… Стоп-кадр. Маленька, ледь помітна тінь спереду машини. Скло добре протерте, і тому незле видно, що там хтось віддзеркалюється. Збільшую зображення… Ціпенію…