Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 23

І це нормально. Це вказує на те, що молода російська генерація навчилася мислити самостійно. Зле, ясна річ, що міліція майже не має поваги в суспільстві, а з іншого боку, благо, що нині багато людей у Росії почуваються достатньо впевненими в собі, щоб не толерувати дурні.

Якось разом зі своїм приятелем я побувала в московській лікарні. Його друга Макса споїли в якомусь барі, підмішавши наркотики, пограбували й покинули в стічній канаві, де його вранці підібрала «швидка». Максові було дуже погано. Його дружина Ольга не знаходила собі місця від хвилювання, однак лікарка не пустила нас до нього. Сказала тільки, що діагноз ще невідомий, до того ж, стан хворого може будь-якої миті погіршитися, бо не знати, наскільки сильно постраждала його нервова система.

Уже перед самим відходом Ольга запхала лікарці до кишені п'ятсотрублеву купюру. Я була шокована. Корупція у лікарні, де мають рятувати людські життя!

— Люба Анно-Лєно, лікарі в муніципальних лікарнях заробляють двісті євро на місяць. А що пацієнти допомагають їм, чим можуть, лише свідчить про їхню порядність. Ти ж не забувай, лікарі — люди з вищою освітою, а платня зневажливо мізерна порівняно з тим, що вони роблять, — пояснювала мені моя вчителька російської Маргарита, коли я поскаржилася їй на неподобство.

Згодом я зрозуміла, що вона мала на увазі. Іноді корупцію буває важко назвати корупцією. Чи корупція це насправді, допомогти фінансово висококваліфікованому лікареві, який заробляє копійки в комунальній лікарні, хоча міг би скосити удесятеро більше в приватній клініці?

Звісно, корупція. Та іноді буває корисно глянути на речі під іншим кутом зору.

Макс, до речі, видужав, відбувшись легким переляком. Гадаю, що й без зайво витрачених чотирнадцяти євро він чудово б одужав. Той хабар був, мабуть, певним перестрахуванням його дружини.

Існує в Росії така собі рутинна корупція, яка досі виживає лише тому, що люди до неї звикли. Одна моя подруга, готуючись до екзамену для одержання водійських прав, жалілася мені, як важко впильнувати за пішоходами, які «перебігають вулицю, де їм заманеться».

— Усе приходить з досвідом, — пояснювала я їй. — Ось трохи поїздиш і звикнеш усе навколо помічати, авта й людей.

— Ага, звикнеш... Добре, що можна заплатити інструкторові перед екзаменаційною поїздкою. Він має свої зв'язки в міліції, — задоволено відповіла Лена.

— А ти певна, що не можна отримати права, просто навчившись добре водити авто? — поцікавилась я.

Про таке Лєна й не думала. Надійніше, вважала вона, заплатити триста євро інструкторові, який розділить здобич зі своїм знайомим у міліції, і без проблем отримати права. Їй навіть на гадку не спадало, що права можна здобути, просто навчившись їздити. Простіше ж дати хабара!