Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 25
Анна-Лєна Лаурен
Мій друг Гліб з Санкт-Петербурга є співвласником процвітаючого успішного підприємства, яке переробляє сміття. За останні два роки він влаштував до себе на роботу двох найближчих друзів і тестя. А тепер намагається умовити іншого найближчого друга, Женю, переїхати до Москви, щоб там відкрити філіал фірми. Мова йде лише про Женю, найкращого приятеля, людину, на яку він в усьому може покластися.
Для такої роботи Женя мав би мати спеціальну освіту й досвід. Але не це головне. Довіра набагато важливіша за професійну компетентність. Відкривати свій бізнес у Москві надзвичайно ризикована справа. Людина, яку ти не надто добре знаєш, може запросто накивати п'ятами разом з усіма клієнтами й зв'язками, відкрити власну справу й загребти всі прибутки.
У Росії мені не раз траплялися неперевершені професіонали, скажімо, співробітники прес-служб різноманітних підприємств та інституцій. А ще доводилося натикатися на таких некомпетентних працівників медій, що вже й не знала, сміятися мені чи плакати. Усі рекорди побили в жорстокій конкуренції двоє: 22-річна Лєна з прес-служби Газпрому та Ірина, на вигляд іще молодша дама, з міністерства закордонних справ.
Лєна супроводжувала нашу групу в робочій поїздці, організованій Газпромом, до Ноябрська. Це була дуже вродлива блондинка, яка зеленого уявлення не мала про газ чи нафту та й про сам Газпром як підприємство. Її особистий внесок за два дні відрядження полягав у безперервних розмовах мобільним телефоном зі своїм чоловіком. З'ясувалося, що її чоловік — о, диво! — теж працює у Газпромі.
З Іриною з російського міністерства закордонних справ я познайомилася під час поїздки до Калінінграда. Вона мала дорожню торбу
— Не дивуйся, Анно-Лєно! Її ж таточко має там якусь посаду в міністерстві... — пояснив мені наш оператор Павло, коли я вголос висловила своє здивування.
Отож російська система добору персоналу дає різні результати. Трапляються нам, звісно, чудові профі, ось тільки ніколи наперед не знаєш, з ким матимеш до діла. Рівень професіоналізму то піднімається вгору, то опускається, і це годі передбачити.
Йдеться, по суті, про дуже давню проблему в Росії — тут годі покладатися на закон. Суспільство функціонує не згідно з загально прийнятими принципами, які захищає незалежне правосуддя. Все опирається на особисті стосунки та зв'язки. Ситуація будь-якої миті може зазнати драматичних змін. Це суспільство, у якому покладатися можна тільки на свої зв'язки.