Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 21

Охорона правопорядку — це взагалі окрема стаття. Вона поділена на численні різноманітні структури та підрозділи, що й збагнути важко, хто й що, власне, робить. Російська любов до абревіатур справи аж ніяк не полегшує.

Міліція, яка патрулює вулиці та площі, скорочено називається ППС (Патрульно-постовая служба). Дорожня міліція — запеклий конкурент митної служби — є, напевно, найкорумпованішим державним органом Росії і нині пишно називається Государственная инспекция безопасности дорожного движения, ГИБДД. Їй на п'яти наступає ДПС (Дорожно-патрульная служба) — підрозділ ГИБДД. Раніше це називалося просто ГАИ (Государственная автомобильная инспекция). Народ охрестив їх гаїшниками.

Своє прізвисько вони зберегли досі, а корупція і надалі має форми пандемії. Гаїшників також щиро ненавидять, не менше за чиновників чи загалом державних службовців. Усім їм не бракує сприту встромляти палиці в колеса звичайним людям, створювати незборимі труднощі в одержанні дозволів, напихати грошима власні кишені й докладати всіх зусиль, щоб паралізувати ринкову економіку.

У високому мистецтві корупції гаїшники сягнули, мабуть, найвищих вершин. На російських дорогах ледь не щокілометр можна побачити автомобілі дорожньої міліції. Зазвичай, вони стоять на перехрестях чи узбіччях доріг, ліниво киваючи паличкою своїм обранцям з автомобільного потоку. Зупинити можна за будь-яке «порушення» — тут вибір величезний, — але мета одна: «здоїти» з водія кілька сотень рубликів. Тому абревіатура ГИББД породила в устах посполитих росіян купу нових імен: Господа и Бандиты, Дайте Денег або ж Гони Инспектору Бабки и Дуй Дальше.

Анекдотів про гаїшників не злічити. Один балакучий водій таксі дорогою до летовища Домодедово розповів мені такого:

«Гаїшник проспав зранку на роботу і будить сина: "Швиденько вставай! Ці козли он уже скільки часу безкоштовно катаються!"»

Але й тут помітний прогрес. Якось ми їхали фільмувати репортаж, і нашу знімальну групу затримали під Петрозаводськом. Ми рухалися 49 км на годину при обмеженні швидкості 40 км/год. Треба було платити штраф. Та чомусь міліціонерів це не тішило, вони були, на диво, похмурі, що пояснювалося новими правилами — їм більше не дозволялося брати штрафи готівкою, на місці видають лише квитанцію, за якою водій сам повинен сплатити гроші в банку.

— Ото везуха, що я офіційно безробітний, — усміхнувся наш водій. — Можу не платити ні копійки. А ці козли про це знають, тому й скислі такі...

Корупція в Росії — гігантська проблема. Ставши президентом, Володимир Путін проголосив боротьбу з корупцією своєю головною метою. Його наступник, Дмітрій Медведєв, не менш пишномовно проголошує те саме й гостро, не добираючи висловів, засуджує хабарництво.

Державне керівництво, міністри та впливові особи ось уже понад десять років говорять про корупцію.

Отож проблеми не замовчують, навпаки — про корупцію говорять усі, кому не лінь. Однак від цього вона нікуди не зникла, лише поглибилася з розростанням за часів Путіна бюрократичного апарату. Що чисельніша армія чиновників, то більше вони мають можливостей гальмувати, наприклад, видавання дозволів чи вимагати грошей з бізнесменів щоразу, як потрібні новий підпис або ж печатка. Цей процес породжує сам себе, котиться, як лавина: Кремль прагне посилити контроль над громадянами країни й запроваджує нові правила, побільшуючи тим паперову тяганину, а щоб її розгребти, потрібно збільшити кількість здирників. Для посполитих — це ще більше інстанцій, де треба залишати хабарі.