Читать «Замість крові» онлайн - страница 21

Я вичавив квітку разом із ледь жовтуватим розчином назад до вени - увігнав пластмасовим поршнем цю «квітку з глибин смерті» туди, звідки вона виросла, в коріння кровоносної системи. Серце вмить заповнило весь внутрі ній простір тіла - грудну клітку, черепну коробку, черевну порожнину… Машинка повисла на згині ліктя, як мертва бджола (мертві бджоли не гудуть… а як гудуть - то тихо-тихо…), наповнюючись кров’ю. Вийшов Майк й обережно витяг баян з моєї руки, затиснувши великим пальцем дірочку від проколу. Помітив джгут. Похитав головою, сказав «ай- яй-йяй» - наче турботлива медсестра, - розпустив ще обережніше джгут (шмат крапельниці), не відпускаючи проколу, й зняв його повільно, наче мертву змію.

Я відчував свої зіниці - немов баскетбольні м’ячі. Контрасти та освітлення сягнули максимуму. Я дихав так глибоко, що на кожен мій подих кухня озивалася пульсацією та спалахами. М’язова шизофренія. Години півтори, які видали ся мені півторма хвилинами, я безмежно кохав Всесвіт, я обожнював спинку стільця за сам факт її існування, який дозволив мені не гепнутися навзнак головою об підлогу. Я любив Майка, як брата, а Ципу - як сестру. Я волів слухати музику, писати, малювати, бігти до маґазину, мчати - мов корок з-під шампана - просто зараз на трасу, до Криму, сидіти й кінчати від споглядання візерунків обтрісканої кухонної стіни! Я почувався Крижаним Богом Втіленої Інтенсивності. Я хотів, я міг ВСЕ! Й тому я не зробив нічого.