Читать «Затемнення» онлайн - страница 281

В моїй голові пролунав новий голос.

Дозвольте йому піти, — думки Сема були м’якими, але все одно це був наказ.

Ембрі та Квіл почали уповільнювати ходу.

Якби ж тільки я перестав чути і бачити те, що бачили вони!

В моїй голові було стільки всього, але єдиний спосіб залишитися самому — знову перетворитись на людину, але як людина я не міг терпіти того страшного болю.

Перевертайтесь назад, — керував Сем. — Ембрі, я підхоплю тебе.

Їхні голоси один по одному стихли, і в моїй свідомості настала тиша.

Залишився лише Сем.

Дякую, — подумав я.

Повертайся додому, коли зможеш, — слова були ледь чутними, вони танули в моїй голові, Сем перевертався.

І я залишився сам.

Так було набагато краще. Тепер я чув слабке шарудіння опалого листя під кігтями, шурхіт совиних крил над головою, шум океану — далеко-далеко на заході — і плескіт прибою на узбережжі. Тільки це — і більше нічого. Залишаючи по собі милю по милі, я не відчував нічого, окрім швидкості й гармонійно налагодженої роботи сухожилок та кісток і напруження м’язів.

Якби в моїй голові назавжди могла зостатись така тиша, я б ніколи не перевертався назад на людину. І я був би не першим, хто віддав перевагу тому, щоб залишитись у вовчій шкурі. А може, якщо я втечу досить далеко, мені більше ніколи не доведеться чути когось знову…

Я набрав швидкість, дозволяючи Джейкобу Блеку зникнути разом зі мною.

Подяки

Це було б великим недбальством із мого боку, якби я не подякувала чималій кількості людей, які допомогли мені пережити народження ще одного роману.

Мої батьки заколисували-заспокоювали мене — не уявляю, як хтось здатен писати без татової доброї поради та маминого плеча, щоб виплакатися.

Мій чоловік та сини настраждалися найбільше — будь-хто інший давним-давно здав би мене до божевільні. Хлопці, дякую за те, що й досі терпите мене.

Моя Елізабет — Елізабет Юлберг, винятковий пропагандист — допомогла мені зберегти голову на плечах у найкращі та найгірші моменти. Небагато людей мають щастя співпрацювати так тісно зі своїм НДН (найкращим другом назавжди), і я довічно буду вдячна за цілісність характеру цих залюблених у сир дівчат середнього заходу.

Джоді Рімер і далі спрямовує мій кар’єрний ріст із притаманним їй талантом і витонченістю. Дуже приємно знати, що я — в таких надійних руках.

А ще чудово знати, що мої рукописи опиняються у перевірених руках. Дякую Ребецці Дейвіс за те, що вловила суть моєї книжки, коли вона ще тільки була в моїй голові, і допомогла знайти найкращі засоби, щоб перенести її на папір. Дякую Меґан Тинглі, по-перше, за непохитну віру в мою роботу, а по-друге, за шліфування її, аж доки вона не засяяла.

Всі працівники з «Lіttle, Brown amp; Company» поставилися з неймовірною дбайливістю до моїх творінь. Можу запевнити, яка важка це праця, сповнена любові, і я ціную її більше, ніж ви собі уявляєте. Дякую Крісу Мерфі, Шону Фостеру, Ендрю Сміту, Стефані Ворос, Ґейл Дообінін, Тайні МакІнтаєр, Еймес О’Нейл, а також безлічі інших людей, завдяки яким «Сутінкова сага» досягла успіху.